Останнім часом, спілкуючись з деякими колегами письменниками, отримую одне й те саме запитання: що ти робиш, коли немає натхнення писати?
Дивуюсь, невимовно.
Маю зовсім іншу проблему - замало годин в добі, аби записати все, що хочеться!
Розумію, що просто не можу не писати.
І дуже люблю час наодинці з самою собою, він найбільш продуктивний. Можна зануритись у власні думки, заглибитись у дивні роздуми і дійти до сюжетів, які дуже хочеться розписати. Відчувати кожне слово і проживати різні емоції, різних героїв, перевтілюватись в чужі для себе образи, приміряти ролі, які ніколи не зіграєш в реальному житті.
Мене надихають реальні люди, але вони стають лише стартом потоку натхнення, який далі розвивається без сторонньої участі. Я не створюю персонажів, вони поступово розкриваються переді мною уривками, картинками, окремими образами, поки не перетворюються на цілісне зображення.
Тоді можна почати писати, бо зупинитися буде неможливо.
Тільки так мені подобається працювати, тільки так текст тече річечкою: іноді спокійною, іноді бурхливою, що шарає авторку об емоційні скелі. Але я знаю, якщо після написання глави ридаю чи відчуваю сироти шкірою, це воно.
Певною мірою я відлюдниця, що живе у власному придуманому світі, чи навіть у багатьох світах. Кожна книга, то щось окреме і цілісне. Але якщо раніше це мене лякало, то більше - ні.
В цьому вся я і це мені до біса подобається.
Скоро нова історія. Дочекайтеся...
Ваша Лоре Лея
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиШось ця тема зараз дуже актуальна.. напевно Winter is coming.. і затремтіли Музи наші, бо вихоопу від них ніц нема)))
Я завжди люблю порівнювати натхнення зі сном. Що таке сон? Саме той що ми бачимо.. це робота мозку, який обробляє побачене за день (коротка памʼять) та за довгий час (ну згадалось і все). А ми просто бачимо шалений сон.
Так от, мистецтво письменництва - це мати доступ до обробки даних мозком. Ми йому кидаємо спогади, емоції і свою фантазію. А він як блендер - всьо то меле та дає нам неймовірне смузі)))
Тепер про натхнення. Будьте відкритими всьому що чуєте та бачите, відчуваєте та надумуєте. Відкрийтесь. І мозок ваш здивує ))) ото і є натхнення ;-)
Євгеній Шульженко, певно так і є) дякую, що поділилися думкою!
Ваш пост дуже відгукується! У мене теж була схожа тема в блозі, і я помітив, як по-різному ми всі підходимо до творчого процесу. Мені подобається, як ви описали персонажів, які самі розкриваються перед вами — це дуже схоже на магію творчості. Чекатиму вашу нову історію, бо відчуваю, що це буде щось неймовірно емоційне й глибоке!
Радомир Український, так, всі ми дійсно різні) і це прекрасно!
Тут, я так думаю, все банально. Швидко вигораєш, якащо в тебе є тільки одна діяльність і ти на ній постійно концентруєшся. Якщо є робота, спорт, хобі крім письменництва, там сім'я, стосунки, двіж з друзями - складно вигоріти бо емоцїї бють ключем.
Якщо тільки книги і все в'яло та сіро... Хто знає, можна завжди придумати собі іншу ситуацію і жити там, але має бути якийсь мінімум.
Впринципі, наші книги, це часто пережиті емоції, тому хочеш мати більше творів - переживай більше емоцій. Загалом, просто інша діяльність, під час якої знову починаєш відчувати голод.
Zinkevych Ihor, от про хобі і сім'ю дуже влучно, це має бути) і нові емоції, звісно, тоді нема межі натхненню, тільки встигай записувати)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати