Я вже багато років пишу книжки. Це вже стало моєю відпрацьованою звичкою. Декілька разів покидала цю справу, але почувала себе ще гіршою. Тому продовжила писати, хоча за багато років так і не стала комерційним автором. Ця платформа передбачає, що автор має сам просувати себе в інтернеті, та я не така. Тому тихо продовжую писати. Та інколи руки опускаються і думаєш: "А може це не моє? Можливо мої книжки це сміття і нікому не потрібні?" І тоді я стаю натхненним читачем і з головою поринаю у роботу, яка мене годує. І тільки коли стає нестерпно без письменництва, знову поверталася до своїх книжок.
Цікаво, чи хтось з авторів переживав такі відчуття?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені близькі ваші відчуття. Щиро вас розумію й підтримую. Також часто опускають руки та час від часу задаю собі питання: А чи дійсно мої книги цікаві та комусь потрібні?
Бувало й таке що заморожувала книги, була навіть перерва у 2 роки, коли мені не писалося зовсім.
Я публічно пишу з 2015 року. Починала писати на російськомовних порталах. Потім пробувала продавати, відправляла книги у київське мультимедійне видавництво, де їх опублікували в електронному вигляді, але комерційних успіхів книги не мали, тож згодом відмовилася та розірвала контракти.
З 2019 року перейшла на українську мову.
Стала писати вже на Букнет ( з 2020), але от тільки нещодавно, пару місяців тому, дісталася до комерційного статусу.
Я ніколи не ставила собі за мету заробляти на творчості, це моє хоббі, можливість втекти від суворої реальності до інших фентезійних світів.))
Я, звісно, засмучуюся , коли немає віддачі, але в той самий час радію, що кількість бібліотек поступово зростає й книги знаходять все нові читачі❤️
Не засмучуйтеся та вірьте в себе! Успіхів та натхнення ❤️❤️ ❤️
Анітка Санніфео, Дуже вам дякую за підтримку
Було таке років 5 тому. Закинув роман на 2 роки. Нічого не хотілося, не міг знайти рішення. І в конкурсах різних якось не щастило.
Тепер якщо є паузи в написанні, то лише на кілька місяців, і то через перевтому. Постійно намагаюся вигадувати історії, шкода що часу не вистачає, що усіх їх написати. Тож потроху рухаюсь вперед...
Наталия Галаган, Я його ще тут не викладав) Треба переписати перші два розділи)
Певно багато кому знайома ця проблема і я теж у цьому списку буду. Писати почала пізно, хоча все життя була мрійницею і вигадувала власні світи в які частенько тікала від реальносі. Мої історії довго були лише в моїй уяві. І все через "стоп-крани" суспільного бачення. Все думала куди мені до професійних письменників зі своїми каракулями))) Та коли ті історії вже снитись почали, я таки сіла за коп і тепер шкодую що так довго не наважувалася. Знаю, що майстерність ще не та, помилки є та всеодно продовжую викладати сюди свої чорновички і радію що комусь вони подобаються. Та з просуванням так само важко бо це вже трохи не та творчість яка мене захоплює. Тому вихід один - маленькими кроками сунути своєю дорогою творчості, розвиватись та ніколи не втрачати надію. Той, хто іде, завжди дійде!!!
Лада Астра, Якось мій товариш, зараз вже знаний письменник, член спілки письменників ще коли ми навчались на журфаці казав, якщо ми не будемо робити помилок, то позбавимо роботи літредакторів та коректорів. Тож я заспокоїлась і вже не так сильно хвилююсь, що мимоволі роблю помилки, бо паперова книга - це як кіно - колективна діяльність. Там є робота для редактора, коректора, верстальника, художника... Бути фахівцем в усьому, це не бути справжнім майстром. Я в це щиро вірю.
Ця платформа дає можливість публікувати свої книги. Без просування їх побачить менше людей, з просуванням - більше...
Застановіть для себе, чого вам хочеться. Якщо хочеться просто писати, то пишіть на здоров'я. Інколи вузьке коло однодумців приємніше за велику аудиторію з купою срачів.
Якщо обов'язково хочеться заробляти, але "ви не така", то найміть того, хто "такий". Профі для того і існують, щоб полегшувати авторам життя.
Оксана Зіентек, Хороша порада! Дуже дякую!!!
Ніколи не думайте про те, що Ваші роботи "це сміття" і вони ніколи не потрібні. Це частинка Вас, адже пишучи їх Ви вкладаєте багато своїх емоцій та почуттів. У мене був також важкий період, коли я відчувала вигорання і думала, що пишу даремно. І тоді мені сказали, щоб я пригадала для чого я це роблю. Я ж писати почала до того, як стала автором на Букнет. Коли я розібралася в собі і розставила пріоритети, то стало набагато легше і з'явилося нове натхнення. Дана платформа далеко не досконала у просуванні авторів і тут не Ваша вина. Краще думайте про своє задоволення від процесу роботи і про читачів, які поруч з Вами. У мене є одне правило, можливо воно Вас надихне: "Якщо хоч одна людина читає мою роботу, я буду продовжувати її писати і публікувати". Натхнення Вам та вдячних читачів).
Zhelizna, Дуже дякую за пораду. І вам натхнення!
На жаль, без просування себе хоча б у соцмережах, шлях буде набагато довшим. Так, це займає час, але воно того варте. Успіху Вам)
Лара Роса, Дуже дякую за побажання
Зараз активно проживаю таку фазу. Кожного разу коли заходжу на Букнет і бачу 1-2 перегляди, хочеться кинути все і більше не писати ніколи. Але ж якщо не здаватись, то колись праця окупиться. Письменницької це більше ніж робота, більше ніж хоббі, це стиль життя.
Тому надіюсь які б кризи ви не переживали, наша спільнота не втратить вашого таланту.
Валерія Оквітань, Повністю з вами погоджуюсь: письменництво - це стиль життя
Хахаха) це мені здається пощирена пробоема творчих лбдей. Я полишивши оеатр таким самим самозванцем відчував себе в освіті, в армії і тепер як автор. Але ця платформа для мене цікава впершу чергу тим, що можна отримати фідбек від реальних людей. Це все ж краще ніж писати в стіл. А там можна рушати і на конкурси і штурмувати видавництва. Зрештою, шо того життя, шоб проводити його у власних сумнівах. Тому наснаги вам! І підтримки)
Ярко, Дуже дякую за побажання
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати