Він побачив її лише мигцем. Струнка і невисока, одягнена у чорне. Обличчя приховане темним шарфом. Волосся сховане під капюшоном, але він точно знав, це була жінка. У світлі вогнів, її очі сяяли наче жовті топази. Вона обернулась лише раз і вистрибнула у вікно. Він не встиг навіть слова вронити, а вона вже зникла. А зранку… зранку вже весь Азен знав, що у неприступну Західну вежу хтось вдерся.

Ніжне та романтичне оповідання вже доступне для читання!