Щось мене знову потягнуло на блог))

Просто пригадала пісню, що чудово передає настрій сьогоднішнього розділу. От вона прям розкриває душу Степана, яку він все ще приховує від своєї дружини. Хоч і любить її безмежно....та і вона його не менше.

Але знаєте то і не дивно, що ми інколи будуємо стіни між рідними для нас людьми. Можливо і справді так ми хочемо заховати їх у фортеці власного серця, захищаючи від болю. І хто його знає як воно краще.))

Ну а от Артуру навпаки не вдається вирватися із власної фортеці. І вже завтра знову буде не легка для нього зустріч з Тамарою. І схоже ключі від його свободи лише у неї. От тільки замкне вона його остаточно чи навпаки прожене буде видно.

Дякую, всім хто все таки підтримує Артура не зважаючи на його минуле. Гарного вечора вам))