Вітаю, любі, сьогодні хочу запропонувати вам безплатні книжечки =) Я не буду давати вам анотації та назви, дам тільки уривки і посилання =)) А ви переходьте і читайте безплатно те, що зацікавило ;) Отже, поїхали:

КНИГА 1 

— Андрію, ти чому до сих пір не надіслав курсову? Так тебе виженуть з видавничого бізнесу навіть у нас! — сварилась вона в слухавку, і саме в цей момент до мене дійшло... 

— Ти де? — перебив я її, продовжуючи йти до аудиторії, в якій мала бути друга пара. Сьогодні я прийшов не на першу, а на другу.

— Що? — не зрозуміла вона.

— Де знаходишся, — уточнив я, завернувши за ріг, і одразу усміхнувся. — Та вже неважливо...

— Тебе не було на першій парі, Марк Валерійович дуже гнівався, сказав, що в тебе проблеми з курсовою! — продовжила вона вже без телефону, дивлячись мені в очі. — Вічно щось з тобою, всі викладачі скаржаться... А в мене і своїх справ повно, та й працювати хотіла піти, репетитора найняти... 

Було видно, що щиро переживала за мене, хоч ми і були не в надто гарних стосунках. А далі... Я діяв спонтанно.

 — Сходиш зі мною на вечірку мого батька? Треба прикинутись моєю дівчиною. А щодо репетитора — можу тобі заплатити і будуть у тебе гроші на нього. Що скажеш? 

ЧИТАЙ БЕЗПЛАТНО КНИГУ 1

КНИГА 2

— Яка там машина? — сказав Вадим, витягнувши мене з якоїсь прострації.

Він вже взувся... Треба поспішити і теж взутись.

— Біле део, — я усміхнулась.

Біла... Майже весільна. Ну і що, що део. Важливо з ким, а не де, як там кажуть, з милим і в шалаші рай... Треба швидко вдягатись!

— Супер, — він накинув куртку і підійшов до дверей. — Бувай!

— В сенсі "бувай"?... — не зрозуміла я.

— Ну ти ж дві викликала? — він подивився на мене з подивом.

— Нащо?

— Ми не можемо приїхати на одній, я не хочу, щоб пішли чутки, розумієш?...

ЧИТАЙ БЕЗПЛАТНО КНИГУ 2

КНИГА 3

— Справа не в Наташі і навіть не в відео. Просто я хочу знов полюбити музику, а зробити це в «Мейджорах» я точно не зможу, — я подивився на неї. 

— Але куди ти підеш... — вона опустила голову. — Залишся, будь ласка, можеш робити, що хочеш, але не йди... Віка буде переживати, та й ми, — вона знов подивилась на мене. — Лишись, ми щось придумаємо... Зупини цей максималізм, це не доведе до добра.

— Пробач, я більше не хочу жити напівмірами, — я зітхнув. 

— Думаєш, досягти чогось самому буде так легко?.. — вона, здається, починала нервуватись.

— Ні, — я похитав головою. — Але це моє життя і я хочу прожити його так, щоб потім ні про що не шкодувати... Бувай, мамо.

— Ти робиш велику помилку, ти будеш потім лікті кусати... — не вгавала вона. 

— Навіть якщо й так, я не буду шкодувати, — твердо сказав я. — Я пробачаю тобі все, що ти зробила. І навіть вдячний за те, що ти принесла в моє життя музику. Але тут і зараз, на цьому моменті, наші шляхи розійдуться.

ЧИТАЙ БЕЗПЛАТНО КНИГУ 3