Що почитати на вихідних? Мої безплатні книги
Вітаю, любі, сьогодні хочу запропонувати вам безплатні книжечки =) Я не буду давати вам анотації та назви, дам тільки уривки і посилання =)) А ви переходьте і читайте безплатно те, що зацікавило ;) Отже, поїхали:
КНИГА 1
— Андрію, ти чому до сих пір не надіслав курсову? Так тебе виженуть з видавничого бізнесу навіть у нас! — сварилась вона в слухавку, і саме в цей момент до мене дійшло...
— Ти де? — перебив я її, продовжуючи йти до аудиторії, в якій мала бути друга пара. Сьогодні я прийшов не на першу, а на другу.
— Що? — не зрозуміла вона.
— Де знаходишся, — уточнив я, завернувши за ріг, і одразу усміхнувся. — Та вже неважливо...
— Тебе не було на першій парі, Марк Валерійович дуже гнівався, сказав, що в тебе проблеми з курсовою! — продовжила вона вже без телефону, дивлячись мені в очі. — Вічно щось з тобою, всі викладачі скаржаться... А в мене і своїх справ повно, та й працювати хотіла піти, репетитора найняти...
Було видно, що щиро переживала за мене, хоч ми і були не в надто гарних стосунках. А далі... Я діяв спонтанно.
— Сходиш зі мною на вечірку мого батька? Треба прикинутись моєю дівчиною. А щодо репетитора — можу тобі заплатити і будуть у тебе гроші на нього. Що скажеш?
КНИГА 2
— Яка там машина? — сказав Вадим, витягнувши мене з якоїсь прострації.
Він вже взувся... Треба поспішити і теж взутись.
— Біле део, — я усміхнулась.
Біла... Майже весільна. Ну і що, що део. Важливо з ким, а не де, як там кажуть, з милим і в шалаші рай... Треба швидко вдягатись!
— Супер, — він накинув куртку і підійшов до дверей. — Бувай!
— В сенсі "бувай"?... — не зрозуміла я.
— Ну ти ж дві викликала? — він подивився на мене з подивом.
— Нащо?
— Ми не можемо приїхати на одній, я не хочу, щоб пішли чутки, розумієш?...
КНИГА 3
— Справа не в Наташі і навіть не в відео. Просто я хочу знов полюбити музику, а зробити це в «Мейджорах» я точно не зможу, — я подивився на неї.
— Але куди ти підеш... — вона опустила голову. — Залишся, будь ласка, можеш робити, що хочеш, але не йди... Віка буде переживати, та й ми, — вона знов подивилась на мене. — Лишись, ми щось придумаємо... Зупини цей максималізм, це не доведе до добра.
— Пробач, я більше не хочу жити напівмірами, — я зітхнув.
— Думаєш, досягти чогось самому буде так легко?.. — вона, здається, починала нервуватись.
— Ні, — я похитав головою. — Але це моє життя і я хочу прожити його так, щоб потім ні про що не шкодувати... Бувай, мамо.
— Ти робиш велику помилку, ти будеш потім лікті кусати... — не вгавала вона.
— Навіть якщо й так, я не буду шкодувати, — твердо сказав я. — Я пробачаю тобі все, що ти зробила. І навіть вдячний за те, що ти принесла в моє життя музику. Але тут і зараз, на цьому моменті, наші шляхи розійдуться.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за можливість почитати ваші цікаві, захоплюючі книги безплатно.
Наташа Науменко, дякую за підтримку)
О, я знаю які це книги )
Мар, =)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати