Легенди "Відьми та Декана": Чорний Піт

Привіт, любі читачі!

До чергового продовження "Відьми та Декана" для вас традиційна цікавинка :) 

Заходьте, читайте, коментуйте, буду щиро рада!

В яскравому світлі лікарняних ламп одяг візитера аж очі сліпив: середньовічний костюм пажа, міпарті з зеленої й червоної парчі з пишними шортами і широчезним мереживним жабо, дзвоники на торочках шапки. Цей карнавальний персонаж ледь сягав плеча Ольги. Вона вже вирішила, що до лікарні завітав школяр, якому стало кепсько під час шкільного спектаклю. Подумки вибатькувавши того малахольного, який вирішив влаштувати виставу святковим вечором, Стах підійшла ближче. 

— Добрий вечір. Вам потрібна допомога?

Тиша. 

— Вам зле? 

Тиша.

Ольга поклала руку на плече візитера.

— Мейстере?

Коротун поволі підвів голову й уп’явся в медвідьму. Стах мимоволі сахнулася, але рука наче приклеїлася до смарагдової парчі. Білі очі на чорному обличчі сяяли шаленою первісною злістю.  

— Тебе добром просили…

Так вже сталося, що в традиціях багатьох народів Святого Миколая супроводжує антагоніст. З найбільш відомих, мабуть, можна назвати Крампуса. Пам'ятаю, якось я потрапила у Відень в грудні і була вражена, що Крампус займав не менше місця на шоколадних етикетках і різдвяних сувенірах, аніж Санта Клаус. 

Zvarte Piet, себто Чорний Піт — породження фантазії жителів Нижніх земель. Саме він карав злих дітей різками, забирав у них цукерки, іграшки й подарунки, а самих противних навіть забирав з собою.

Багато хто вважає, що рід свій він веде... від диявола. На середньовічних іконах частенько зустрічається сюжет: святий Миколай приборкує закутого демона і змушує служити собі. Врешті решт, це дуже вдалий маркетинговий хід: не власноруч карати неслухів, а доручити неприємний обов'язок чорнопикому нечистому. 

І, здається, це спрацювало: хто зараз пам'ятає, що добрий дідусь Санта Клаус з помічниками тісно пов'язаний з самим Одіном, очільником Дикого Гону? Ворони Хугін і Мунін підслуховували біля димоходів, що коїться в будинках, і докладали своєму господарю про усі таємниці. 

Є й більш правдоподібна версія. Нідерландський письменник та дослідник традицій Арнольд Ян Шеєр стверджує, що колись в Північній Європі паганські шамани під час свята зимового сонцестояння одягали шкури тварин і розфарбовували обличчя сажею, зображаючи міфічних істот підземного світу.  Зрештою ці ритуали призвели до розвитку таких персонажів, як Крампус, Шмуцлі, Кнехт Рупрехт і Цварте Піт. 

Що цікаво, перші згадки про Чорного Піта з'являються в 11 ст., але в 16 зникають, і потім цей персонаж воскресає аж у 19 ст. За найбільш популярною версією, відродженню його образа посприяли маври,  адже тоді, після окупації іспанцями Нідерландів, розповсюдилася легенда, що святий Миколай з помічниками прибуває човном з Іспанії.

У 1850 році в книзі  "Sint Nikolaas en zijn Knecht" вперше у друці з'являється новий образ Чорного Піта: у вигляді темношкірого пажа. Газети з обуренням писали, що цей персонаж став популярнішим за Святого єпископа.

І навіть зараз образ Чорного Піта залишається одним з найпопулярніших на карнавалах.

Читати "Відьму та Декана" 

Підписатися на автора