150 сердечок на Принці і збір для прототипу героя

Привіт, мої любі!

"Принц мого серця" набрав більш ніж 150 лайків, а число підписників перетнуло 100. Я безмежно вдячна кожному! Це робить мене дійсно щасливою! Чесно, я не знаю навіть таких слів, щоб описати свої емоції! 

Але, що важливіше для мене зараз, і чому все з наступними публікаціями відсунулось ще далі - це збір для підрозділу мого брата на РЕБ на який хочу попросити задонатити. А натомість розкажу трохи закулісся створення одного з героїв "Принца". Трошки ексклюзиву для моїх любих читачів))

Ті, хто читав, знають Миколу Мірановського. Чесно, коли я створювала цього персонажа, то зовсім не очікувала, що він стане одним з головних. Але несвідомо прототипами стало як мінімум дві людини з мого життя - мій брат Микола і мій друг (і колись кумир), співак Микола Білик. Обидва зараз перебувають у лавах ЗСУ і якщо ви захочете передати книги чи листівки віськовим, то це можна зробити через другого, оскільки він займається у тому числі культурним фронтом, збирає і розвозить книги на позиції нашим захисникам.

А от мій брат - абсолютно неймовірна в моїх очах людина, - вже третій рік на передовій та прифронтовій зоні. Ворожий дрон минулого тижня знищив машину разом з РЕБом, тож ми збираємо гроші, щоб купити новий.

Чи схожий мій брат на Мірановського? Загалом, не дуже. Основним джерелом натхнення тут все-таки був Микола Білик, з яким теж надміру отожнювати героя не вийде. Але від мого брата Мірановському передалась як мінімум любов до спорту і бойових мистецтв. Він старший за мене на 14 років і коли я була дитиною навчав мене самозахисту, основам боксу та тому, як правильно бігати. Ми виходили на сільську дорогу без асфальтного покриття ввечері і бігли до високовольної мережі на горизонті. Тоді я не усвідомлювала, але зараз сльози виступають на очах, бо це настільки дорогоцінні спогади. А ще він заохочував ходити на тренування в університеті, але мені було страшно навіть почати. Зате я хоч трохи знала як захистити себе. І з цікавістю слухала про різні бойові мистецтва, на які він ходив. 

Загалом я думаю, що відчуття надійності і підтримки, яке Микола викликає в Марини, теж береться від моїх стосунків з братом. Я усвідомила це значно пізніше, ніж почала писати, коли Мірановський вже давно став однією з ключових фігур. І так, я вже почала писати книгу про нього і його подальше життя, тож можу сподіватися, що цей харизматичний герой ще зможе вас здивувати. 

І до речі про несвідоме, посміятися. В мене тепер є правило перевіряти двічі імена героїв, бо Марина - це ім'я старшої двоюрідної сестри, а Роман - мого близького друга з шкільних років. Мені було таааак незручно ділитися з ними цією книгою через це. Пам'ятаю, як соромилася надіслати повідомлення. Щось типу: "Ти тільки не лякайся, але у головного героя/героїні ім'я як у тебе. І це ні про що не говорить! Просто співпало!". Аж руки тряслися. Виглядало напевно наче я хочу приховати злочин))) Хах, не думала, що буду ділитися тут цією інформацією, але зробимо невеличкий обмін для того, щоб ви знали, для кого я прошу задонатити і що для мене стоїть за цими героями.

Залишу тут посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/gYg5kR6ME. Будемо щиро вдячні за кожну гривню. Також ви можете подивитися фільм про підрозділ мого брата та його неймовірних побратимів на ютубі: 1000 днів боротьби. 

І ще маю намір запропонувати невдовзі комплексний промт для GPT чату на проведення детальної розпаковки особистості за донат від 300 грн, тож ви можете взяти участь і в цьому. Посилання на мій інстаграм в мене на сторінці, тож можете звертатися з будь-якими питаннями в коментарях або писати прямо туди. 

P.S.: Надалі маю для вас дві невеличкі історії, які зараз перебувають на етапі дописування і редагування. Через велике завантаження просто не встигаю до них дістатися, але сподіваюсь, що до кінця року зможу почати публікацію хоча б одної. І так, обидві історії - продовження вже опублікованого, тож маю надію, що вам сподобається!