Вітаю всіх!

Тут мені натякали, що вже якось варто стосунки між Ліарой та Реєм трансформувати у більш гарячі, тож, я вирішила злегка їх підігріти:

Виборсати другу руку, щоб відштовхнути зухвальця, Ліарі не вдалось. Чуттєвий поцілунок з присмаком п’янкої шаленості, здавалось, позбавив її сил до спротиву. Губи ле Фадора були неймовірними, і їх хотілось відчувати якомога довше… Цю моторошну магнетичність, від котрої аж поколювало власні… Цю страхітливо небезпечну звабу, в котру хотілось поринути… й забутись. Вона й так забулась, бо ж коли чоловік легенько пройшовся кінчиком язика по її губах – вони самі розімкнулись, впускаючи його, мов тільки цього й чекали.

Всім миру й злагоди!