"Мій кельтський бог": бонус. Світ Данте

Привіт, любі! Для прихильників міського фентезі "Мій кельтський бог" черговий бонус.

Дантове пекло та його персонажі :)

А ви знали, що "Мислителя" Родена дехто вважає усособленням Міноса? :)

❤️❤️❤️

Читати "Мого кельтського бога" 

Підписатися на автора 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Юлія Міхаліна
19.03.2023, 18:35:58

Дякую за цікавинки)) Але коли прода чи новинка, м?))

Показати 23 відповіді
Лара Роса
19.03.2023, 21:12:42

Наталка Черешня, Хтозна, що там було насправді? За стільки віків могли так перекрутити історію, що правди можна й не побачити) Інколи це буває не страх, а доцільність: мало що залежало від тієї битви)

avatar
Анні Ксандр
19.03.2023, 17:57:44

От прочитала я про Мислителя, цікаво... Але дай трохи Люка...

Показати 14 відповідей
Анні Ксандр
19.03.2023, 19:40:48

Наталка Черешня, Таааак!!!

avatar
Selene Evance
19.03.2023, 18:02:00

Арт дуже красивий, коли чекати на новий розділ до Відьми, гмммммм?

Показати 2 відповіді
Selene Evance
19.03.2023, 18:44:48

Наталка Черешня, Чекаю!

Інші блоги
Магічна повня
❄️Лютий дихає морозом, але в його серці вже пульсує перша іскра пробудження. Сьогодні нічне небо розірвало сріблом — це Сніжна Повня заглядала у ваші вікна, оголюючи те, що було приховане під заметами
Добрий ранок усім!
Добрий ранок усім! Ось і почався новий тиждень. Вже лютий. Надворі холодно — одягайтеся тепліше. Напишіть, хто з якого міста. Я з Харкова, і сьогодні в нас дуже холодно: зараз −23 °C. Нова глава вже вийшла, тож приємного
Новинка, гаряча новинка
Трохи більше про новинку «Бурштинова каблучка». Як виникла ідея. Мені дуже кортіло написати саме історичний роман, бо я вважаю цей жанр досить складним. Ну і, звісно, це один з моїх улюблених. Тому я просто ходила
Ммммм...
Я зараз п'ю кавусю і редагую третю частину розказу. І боже, як же ш я задовбалася. Писати те, що відбувається в тебе в голові НАБАГАТО легше, а ніж перечитувати це по тисячу раз і виправляти помилки. Іноді я жалію, що вирішила
Чоловіки...
— Ти прийшла… — чи то запитує, чи то констатує факт Єгор пошепки. — Я сумувала… — у тон йому відповідаю я. Ніби підтверджуючи, але водночас ставлячи питання самій собі. — Я теж сумував… Єгор починає
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше