БОНУС: Дантове пекло

Дантове пекло

"Божественна комедія", що детально описує подорож поета у рай, чистилище і пекло, з'явилася на світ сімсот років тому.

Данте створив строгу систему загробного світу. Це дев'ять кіл, що оточують вмороженого в лід Люцифера. Найвідоміше зображення Інферно створив великий Ботічеллі. Власне, він намалював 92 ілюстраціїї до поеми. Карта пекла зберігається зараз у Ватикані.

Коже з кіл має свою чітку роль.

1 коло — Лімб — притулок нехрещених дітей та праведних нехристиян. Вони приречені на вічне страждання безмовною скорботою.

2 коло — охороняється  Міносом, незговірливим і справедливим суддею проклятих. Пристрасних коханців і перелюбників у цьому колі пекла карають крученням та катуванням бурею, б'ють об каміння.

3 коло — охороняється Цербером, тут утримуються чревоугодники, ненажери та гурмани. Всі вони покарані гниттям та розкладанням під палючим сонцем та зливою.

4 коло — тут панує Плутос. Сюди потрапляють скупці і марнотратники. Покарання їм — вічна суперечка при зіткненні один з одним.

5 коло — охороняється сином бога війни Ареса, Флегієм. Сюди потрапляють гнівливі, ліниві та зневірені, і кара їм  —  вічна бійка на болоті Стікс.

6 коло — стіни міста Діт, що охороняється злими фуріями. Глумляться вони над єретиками та лжевчителями, покарання яким — вічне існування у вигляді привидів у розпечених могилах.

7 коло — охороняється Мінотавром — для тих, хто вчинив насильство. В ньому три пояси. 

В Перший пояс потрапляють за насильство над своїм ближнім тирани, розбійники та грабіжники. Усі вони киплять у рові з розпеченої крові, а тих, хто виринає, стріляють кентаври.

Другий пояс — Ліс самогубців. Тут самогубці, азартні гравці та транжири, яких катують гончі пси, а нещасних самогубців рвуть на клаптики Гарпії.

Третій пояс — Горючі піски. Тут перебувають богохульники і содоміти. Покаранням служить перебування в абсолютно безплідній пустелі, небо якої капає на голови нещасних вогненним дощем.

8 коло — Злопазухи — складається з дев'яти ровів для обманщиків. Тут і улесники, і неправедні церковники, і чаклуни, і крадії, і лицеміри, і фальшивомонечики, і ще купа любителів подурити народ. Їх варять в смолі, заковують у свинець, мучать жабами і гадами, вивертають голови і випускають кишки.

9 коло — Крижане озеро Коцит, охоронють його гіганти. Це коло має чотири пояси. Потрапити сюди приречені зрадники — батьківщини, рідних людей, близьких, друзів. Всі вони вмерзли в лід по шию і відчувають вічні муки від холоду.

Харон

Хто ж не знає Харона, перевізника померлих у загробне царство.

Він такий древній, що навіть древні греки гадки не мали, звідки він узявся, і припускали, що аж з древнього Єгипту. Можливо, він був одним з титанів.

Цей неохайний старий з паскудним характером і, відповідно, пронизливо-неприємним поглядом, брав по монеті з кожного небіжчика за своє ремесло, а тих, хто не мав грошей, змушував продити по берегу Стікса сотнями років, не знаючи спокою. 

Мало які герої — Еней, Діоніс, Геракл, Психея, Тесей, Сізіф та ще дехто — повернулися на човні Харона живими. Керманич був відомий хитрістю та підступністю. Але я от іноді думаю, а що насправді відчував Харон, якого всі боялися, проклинали і ненавиділи?

В "Енеїді" Котляревського, яку я обожнюю (навіть школа не відбила того почуття :) Харон описується так:

І перевізчик тут явився,

Як циган, смуглой цери був,

Од сонця ввесь він попалився

І губи, як арап, оддув;

Очища в лоб позападали,

Сметаною позапливали.

А голова вся в ковтунах;

Із рота слина все котилась,

Як повстка, борода скомшилась,

Всім задавав собою страх.

...

І знай, що все веслом махає,

І в морду тиче хоч кому,

Од каюка всіх одганяє,

А по вибору своєму

Потрошечку в човен саджає

І зараз човен одпихає,

На другий перевозить бік:

Кого не візьме, як затнеться,

Тому сидіти доведеться,

Гляди — і цілий, може, вік.

Мінос

Мінос охороняє друге коло Дантового пекла. 

Цар Мінос відомий любителям давньогрецьких міфів, адже він  — названий батько сумнозвісного Мінотавра. Історія взагалі-то печальна і повчальна.

Зевс викрав фінікійську царівну Європу і довго кохався з нею на Кріті, в результаті й народилися Мінос з братами. З часом Міносу вдалося стати царем. Він попросив Посейдона вислати йому для жертвопринесення тварину, морський бог відправив з моря білого бика, проте, вражений  красою тварини, Мінос відіслав бика у свої стада, а в жертву приніс іншого.