Доброго дня, дорогі мої читачі та читачки!
Ось і добігає кінця оповідь про Агату та Еріка. В історії "Мачушина донька" вже викладено епілог. 
Тепер залишилося "зовсім небагато" - позливати усі "проди" в повноцінні частини і ще раз вичитати текст: не мало й не багато, 838 тисяч знаків. Фактично, на папері з цієї історії запросто б зробили двотомник, але сервер все стерпить (сміюсь). 
На фото - замок у місті Пльон. Саме він, певною мірою, послужив прототипом літньої резиденції королів Люнборга

В одному з попередніх блогів я поділилася з вами деякими перлами зі скарбнички німецької мови (саме нею "в оригіналі" розмовляють мої "люнборгці"). Дуже хочу якось випустити другу частину, бо ще не всі цікаві вирази з мови наших героїв зостали розшифрованими. Але, як завжди, треба знайти трохи вільного часу на цю забаву.
Сподіваюся, ми перер частіше будемо зустрічатися з Ярою і Дведом. Бо там на селі щось дивне коїться, не можна їх надовго самих залишати. 

А там... В роботі у майстрині ще одна обкладинка. А автор б'є себе по пальцях, бо тут на те, що є, часу бракує (і спати теж інколи не завадить). А нова історія вже проситься в політ.

З повагою, ваша байкарка Оксана