Доброї ночі, любі читачі. Сьогодні я до вас з черговою продою на "Сайленс", новою обкладинкою на неї та черговим лабіринтом) Цікаво, хтось врятує нещасного зомбі? Поки рятувала його сама, втомилася рахувати) Просили складнішого - тримайте)

Не довго думаючи, адепт знову промовив закляття і тіло зомбі повільно стало розчинятися у повітрі. Ми стояли і дивилися як частинка за частиною він розпадався, аж поки і зовсім не зник у нічній тиші. Раптовий крик на її фоні виявився надто гучним і я аж стрепенулася на місці. Ще раптовішою виявилася летюча повз моє обличчя сковорода, яка мало не покалічила Мартіна. 

Худе рожеве створіння на шаленій швидкості пронеслося повз мене і накинулося на мого адепта. Та сама внучка лорда ар Теля, котра наряджала його в модні костюми, перетворилася на скаженого недоперевертня і царапала своїми нігтями лице негідника, який посмів розвіяти її улюбленого зомбі. Але не промайнуло ще й кількох хвилин, як шановний Ардамант знову воскрес із тим же рівнем і почав їх рознімати. Ще довше дивитися на це божевілля в мене не залишилося ні сил, ні бажання, тому я розкидала всіх силовою хвилею і прогарчала:

— Мартіне! Вітаю, ваша магія таки має інстинкт самозбереження і вище третього порядку не воскрешає. Ардаманте! Поясніть своїй внучці, що ви не беззахисна дитина, яку треба опікати! А ви, пані Арна...! — гаркнула, аби не вилаятись. — Увімкніть свій мозок нарешті! І як порядна дівчина, вилікуйте мого адепта тепер! Щоб сказом від вас не заразився і нападками доброти!  А то впокою і вас, і вашого дідуся, і взагалі всіх! Теж мені, знайшлися... Праведники!