Додано
12.03.23 19:45:07
Знов треба когось рятувати у "Чорному діаманті"
Вітаю всіх!
Хто читав попередню главу, вже в курсі, що там все погано. Можу трохи додати:
Рей вискочив до коридора і його хитнуло так, що довелось спиною на стіну спертись. Та передихнути не пощастило й миті: до нього підлетів Дам’єн й поволік до дверей покоїв Ліари. Біля них, притуливши колишнього друга знов до стіни, Дем вихопив в того з піхов кинджал й полосонув по своїй долоні, після чого зробив чималий надріз й на долоні Рейнара, й з’єднав їх.
– Гадаю, – ошкірився фамільяр, – моєї сили тобі вистачить, щоб прочинити ці кляті двері, поки вона ще жива!
Завдяки припливу енергії, Рею вдалось трохи зменшити спазм, аби не задихнутись, але потрібно було ще й всередину якось потрапити. А його сил на це зараз не вистачить: сенс їх відчиняти, щоб впасти непритомним на порозі?! Отрута свою справу робила, й на боротьбу з нею він кинув мало не весь свій резерв. А фамільяр протистояти магії своєї хазяйки не здатен. Тож, доведеться звертатись за допомогою до декого іншого.

Докладніше - опівночі)
Всім миру й спокою! Хай щастить!
Лара Роса
2300
відслідковують
Інші блоги
На мою думку книга вийшла неоднозначною та яскравою на емоції. З різноманітними темпераментами героїв, їх історіями, їх вчинками, а подекуди й їх висновками. Мабуть, в кожного з нас колись були схожі: друзі, знайомі,
В рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак прочитав її книгу "Тихіше води, нижче води". Одразу дисклеймер: ця робота ДІЙСНО викликала в мене суперечливі враження. Це не помста, і не рецензія-відповідь, а просто
Привіт, любі читачі! Хочу поділитися з вами своєю історію, бо я часто відсутня в соцмережах і стала рідше випускати продовження до книг. Однаково, я зникаю з радарів на великий термін, тож маю пояснити. Цьому є вагома
Привіт! Сьогодні хочу поділитися невеликим «ребрендингом» моєї історії «На зламі: Право на ніжність».
Обкладинка — це завжди про вибір головного акценту. Мій перший варіант показував героїв у тому
Вона бігла. Навколо не було нічого, окрім в’язкої темряви нічної траси. Асфальт під босими ногами здавався вологим і липким, а повітря настільки густим, що кожен вдих роздирав легені, наче був наповнений розпеченим склом.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАга, значить, поки що залишила в спокої Ігоря і взялася за Рея.
Жінко, так у світі самі амазонки лишаться)))
Юлія Міхаліна, Ага)))
Ларо, початок блогу - топ))) Все погано - додам ще)))
Візуал класний, мені дуже Ліара подобається і Дем))
Юлія Міхаліна, Тоді я спокійна))
Коротше
Всьо погано. Треба рятувати всіх. Мені шкода Рея. Як не одна жінка, то інша його терзає
Юлія Міхаліна, Я тільки двієчку)))
Яка ти оптимістична) Всім погано, всіх рятувати і автора рятувати від ліні, щоб проду писав кожен день)
Юлія Богута, А пожаліти?)
Оу, це Дем ось цей справа?..
Анні Ксандр, Давай! ))
Мені здається Ліара копичить в собі дуже багато болі і просто не дозволяє собі бути щасливою((
Інна Турянська (Innaturianska), Так, буде дещо несподіване - з чим доведеться розбиратись вдвох))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати