Всім привіт! Якийсь час я не викладав нових історій і не писав ніяких новин. Річ у тім, що я займаюся написанням нового роману. Та я вирішив об'єднати багато жанрів, тож деякі шматки історії даються досить важко. Але історія пишеться, хоча і не так швидко, як хотілося б.
Я не планував створювати цей блог, але один з героїв нової історії сьогодні сказав такі слова, якими я хотів би поділитися:
Немає нічого гіршого, аніж саморуйнація. Людина заганяє сама себе у глухий кут і більше не може звідтіля вилізти. А побачивши спроби допомогти, людина ще й викопує яму в том глухому куті, адже вважає, що не гідна отримати допомогу. Але правда в тому, що допомога не робить людину слабкою. Тільки сильна людина може прийняти допомогу, щоб вилізти з ями і вийти з глухого кута.
Мені здається ця тема дуже цікава, адже багато людей просто відкидають будь-яку допомогу, вважаючи, що це їх принижує.
Був би радий, якщо ви скажете свою думку щодо цих слів. Погоджуєтеся з ними, можливо ні. Чи можливо захочете їх доповнити.
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТо можливо саморуйнація і починається інколи з відкидання стороньої допомоги?)) Коли надієшся лише на себе та власні сили та вміння. Але як на мене така позиція не прояв сили, а прояв егоїзму.
Важливо допомагати іншим, але й важливо приймати допомогу.
Очеретяна Кішка, Ну я теж був з тих, хто каже - не треба, я сам все зроблю. Але зрозумів, що допомога від людей, яким я довіряю, значно полегшує мені життя. Але таких людей небагато. Я підозріло відношуся до всіх нових людей, хто знає, що в них на думці)
Книгу поки що ніхто не читав) Адже я її досі пишу. Мені просто стало цікаво дізнатися, як інші люди ставляться до допомоги.
Допомога мені завжди потрібна, навіть би хотілося, щоб читачі самі підкидали ідеї, що до можливого розвитку подій моїх історій. Писати швидко не виходить бо це виснажує, і справді заганяє в кут. Маю одну книгу де лишилося написати фінальні дві главі, а я не можу, а нові книги пишу бо маю хист ( хоч це не надовго). Взагалі маю думки на трохи лишити своє письмо, і освіжити голову.
Таміла Калас, Розумію вас, самому інколи треба з кимось поговорити про історії, які пишу, щоб зрозуміти, куди рухатися далі. І найчастіше, саме розмова допомагає. Саме вона дає можливість правильно побудувати сюжетну лінію.
А от історії треба закінчувати) особливо, якщо ви за крок до кінця)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати