Дорогі читачі, всім привіт.

   В цей непростий день хочу подякувати всім вам за незламність і теплоту, які вдалося зберегти попри лихо. Також запевнити, що я з вами. Хоч важко на серці, але слава Богу, ми пережили цей рік, який дуже змінив багато чого в нашому житті. Ми живі і можемо далі працювати, мріяти, помагати іншим. Це чудово. Я з усіх сил старатимуся і далі писати для вас цікаві твори. Скільки зможу. Будемо разом поринати в пригоди і романтику героїв, аби відволікатися від важких думок.

   Щиро вірю, що попереду краще життя. Що зло буде покаране і настане справжній мир і добробут. Тоді зможемо спокійно дихати на повні груди, нічого і нікого не боятись. Радіти, натхненно творити.

   А поки що, не здаюся, намагаюся радіти тим, що є. Хоч і нелегко буває, як і всім вам. До того ж на сайті Букнет, як ви вже мабуть чули, будуть суттєві зміни для авторів. Доведеться трохи пристосуватися, вивчати формальності. Зізнаюся, я трохи хвилююся, нове завжди лякає. Але вже не уявляю свого життя без писання, тому зроблю все, що зможу, аби продовжити працювати тут. Аби попередні мої твори були доступними для вас і, звісно ж, нові також.

    Якщо чесно, дуже потребую вашої підтримки. Буває, трохи знеохочуюся. Тож вдячна за тепло усім, хто активно мене підбадьорює коментарями, покупками, зірочками, або ще якось. Навіть не уявляєте, як це важливо для мене. Як надихає і змушує посміхатися. Я ж зі свого боку готова і далі, як ще на початку написала на моїй сторінці, ділитися з вами теплом і любов’ю через книги.

   Хочу запросити вас стежити за знижками, які невдовзі будуть на мої твори, щоб заощадити і купити історії дешевше. Також підписуватися на мою сторінку, щоб не пропустити нічого важливого.

    А я продовжую щодня працювати над моїм першим фентезі

 «Цілющий вогонь».

Історія набирає обертів. Щиро вдячна усім, хто продовжує стежити за життям юної принцеси Алії і принца Йонаса. Саме починається більш романтична частина книги, тому не пропустіть. Попереду героїв чекає ще немало пригод.

   Ось уривочок з продовження:

  «Наблизився до альтанки і почув таке гірке ридання, що просто розривало серце. Стало очевидно, що ця дівчина в жахливому відчаї. Не міг і не хотів у той момент вірити в якусь там підступність принцеси. В інтриги, чи злісні змови. Перед ним була юна, тендітна красуня, яка опинилася між сокирою і колодкою. Явно не знаходить собі місця на цьому світі. Хіба можна просто залишити все, як є? Йти мило гомоніти з близькими в такий час?

   Заговорив, що перше спало на думку. Принцеса поглянула на нього, почала налякано витирати сльози, задихалася. Тоді нестримно закортіло просто мовчки згребти дівча в обійми, міцно пригорнути і зацілувати ті заплакані оченята. Сидіти так довго-довго, зігріваючи її в руках, доки не заспокоїться. А потім до ранку шепотітися про все на світі. Вислухати, що в неї на серці. Але ж...»

   Дорогі книголюби, бажаю всім спокою, здоров’я, витривалості і міцної віри в чудове майбутнє. Разом ми сила!

   До зустрічі на сторінках історій. Тримаймося.

   З любов’ю, Лана Іссан.