— Не сумуй, це ж наше свято, - опинившись поруч схиляється до мене і шепоче майже в губи.

— Мені досить весело, - брешу і приймаю бокал. Роблю великий ковток і бульбашки пощипують горло. 

— Знаю, я винуватий. Не треба було тебе залишати саму. Обіцяю, тепер я ні на крок не відійду.

— Все добре. Хоч одному з нас тут має бути цікаво, - вичавлюю з себе усмішку.

— Тепер я відчуваю провину, що погодився на все це, - зітхає.

Обіймає мене за талію і тулиться до мене усім тілом. Через його плече помічаю заздрісні погляди деяких його знайомих дівчат. Фанатки Мира тихо мене ненавидять, адже я заграбастала найбажанішого мажора міста. Добре пам'ятаю, як навколо нього крутились купа дівчат і частина з них досі мріє, що я найближчим часом зникну, звільнивши їм шлях.

— Мире, не переймайся, - заспокоюю його. - Я ж не страждаю. І ти ось поруч зі мною. Все навіть краще, ніж могло бути. Скоро торт винесуть.

— І ми нарешті поїдемо додому святкувати по-справжньому, - промовляє грайливим тоном і торкається губами моєї шиї.

Я трішки напружуюсь. Відчуваю, як він треться до мене своїм гарячим тілом. Вже пройшло декілька днів після зустрічі з Радом і я весь цей час спромоглась уникати близькості з нареченим. На щастя, він цими днями був сильно завантажений роботою і приходив пізно, та сильно стомлений.

— Ще треба дочекатись закінчення святкування, - тихо сміюсь і відсторонююсь від нього, відчувши, як його руки нахабно намагаються проникнути під мій жакет.

— На щастя, вже не довго, - дивиться на мене потемнілими очима.

Мир, здається, розуміє, що щось зі мною не так, але нічого не запитує. А я ніяк не можу наважитись йому зізнатись. Маю надію, що Рад послухає мене та зникне з нашого життя.

— Твій батько Бориса запросив? - раптом біля тераси помічаю знайомого чоловіка із жахливим шрамом на все обличчя.

І вся напружуюсь від передчуття, що той може бути не сам.

— Це не дивно, вони ж співпрацюють, - спокійно відповідає Мир знизивши плечима. - А ось дивно, що Борис погодився прийти. Він уникає людних місць, рідко коли показується. Може Алісу привіз.

— Скоріш за все, - погоджуюсь, вгамовую своє хвилювання. Адже Рад не настільки дурний, щоб з'являтись сюди. - Завжди хотіла запитати. Що з ним сталось?

— Довга історія, - каже задумано. - Він постраждав через жінку. Закохався не в ту.

— Колись мені розкажеш? - дивлюсь на нього.

— Пізніше.

https://booknet.ua/reader/narechena-druga-pd-tiskom-bazhannya-b460288?c=5138655&p=1