Вітаю! Сьогодні на букнеті дуже напружений день, але все що ми маємо це наші історії.

"Переконай мене, що я твоя" 

 

— Що ти тут робиш? — відкрила двері.

— Як що? У нас були плани. Я ж телефонував. — Увійшов до хати.

— Ні, я казала що буду спати, — злилась дівчина.

— Тримай, — простягнув пакети, — та виспишся ще. Можеш і запізнитись на роботу, ти ж директорка.

— Ти ще й їжу приніс? Ти що взагалі мене не чуєш? — віддала назад пакети з холодною пізньою вечерею.

Альберт не розумів, що це коїться з його коханою. Вона ніколи не була проти його візитів. Навіть не запланованих.

— Я лечу завтра до Італії, тому хочу виспатись, — майже кричала, — Тому забирай свою їжу і сам забирайся!

Від таких слів в коханця аж відібрало мову. Таку розлючену Алісу він ще не бачив. Яка муха її вкусила? Так і дивився круглими очима, міцно тримаючи паперовий пакет, що уже покрився жирними плямами.

— На довго? — нарешті заговорив.

— Назавжди, — мовила уже спокійніше, але не менш впевнено.

Вона прочинила двері, вказавши рукою на вихід.

Альберт все ще стояв у прихожій.

— Я повернусь за тиждень. Тоді і поговоримо.