Добрий ранок. Сподіваюсь у вас тихо ще. І сподіваюсь, що буде тихо і надалі. А поки що...Хочу вам нагадати, що сьогодні вас чекає міцна доза антистресу у вигляді подвій ної проди на "Сайленс". Опівночі та о четвертій ранку. Бежеріть своє тіло і свої нерви. 

— Тамада якась, а не фамільяр. Ти б ще мене з Алексіусом одружив. Так і уявляю: «План із видачі заміж. Пункт перший — спокусити та збезчестити. Пункт другий – підкупити Гордеріона старим коньяком. Пункт третій – перепити Серафиму і не здохнути. Пункт п'ятий – дожити до весілля...».

— А мені будь-хто, не потрібен у чоловіки!

— От і не бери, будь-кого, я до чого? І чим тобі Алекс не догодив? — дивувалася господарка.

— Тим, що він мене не любить. Не згоден я виходити без любові.

— Вуглик, святі носочки..! То ж я мушу виходити заміж, а не ти!

— Але ж я на додачу йду! Хто вам дітей няньчити буде? А мирити? А свічку тримати? Ні, я не згоден на Алекса, так і знай!

— Ти! — засміялася вона, — хвіст звідницький, я взагалі не збираюся ні за кого. Мені одного представника чоловічої статі вистачає, навіщо мені ще?

— А як же...?

— Що?

— Натовп маленьких Саріелочок? Уявляєш, мене зватимуть «Дядя Уг»...

— Хочеш дітей — сам і народжуй, — спокійно відповіла Сара, наливаючи собі чай. От Буркотунка непробивна! А ще казали, що фамільяри це відбиток їх господарів! Та ми ж взагалі як небо і земля! — Допоможу чим зможу. Готова надати печиво на натовп мізгоклюєків. Обіцяю любити, брати у вихідні та балувати, поки ти не спатимеш ночами й вбиватимешся від криків.

— Гаразд. Згоден. Заводити дітей нам ще рано