Вітаю, мої любі!!! 

Сьогодні розпочалася нова спекотна історія, Олени та Лева. 

На вас чекають: випадкова зустріч, владний герой та героїня з характером.

Одна випадкова зустріч змінює життя Олени. Воно вже ніколи не буде таким, як до цієї зустрічі. Тепер боїться аби бодай випадково не зустрітися із цим владним чоловіком, з яким провела ніч. 

Анотація.

— Тепер ти належиш мені! І не дай Боже, я дізнаюся, що в тебе, хтось був після мене. — Цідив з люттю, крізь зуби.

— То, що? — Само злетіло з вуст, хоча сама ледь дихала під його натиском. — Що ти зробиш? — Не знала де знайшлися сили. Відштовхнула його від себе. — Гадаєш тільки тобі можна кожен день спати з іншою. Ти, ким себе вважаєш, аби вказувати мені? — Страх моментально змінився люттю. — Не потрібно так на мене дивитися. Машину відчини! І запам’ятай я ніколи не належатиму тобі. І завтра мене, теж не чекай.

Розуміла вона кинула виклик цьому чоловікові, своєю непокорою, і тепер він навряд чи її відпустить. Але виказувати свій страх перед ним, вона точно не буде.

                          Ти вже належиш мені

Уривок.

— Скажи, Олено, у тебе є чоловік, бо обручки на твоїй руці, я не бачу.

— Я зняла її. — Нервуючи обманула.

— То все ж, чоловік є? — Невесело констатував Лев.

— Є! — Старалася бути переконливою, у своїй брехні.

— Та все ж, пропоную прогулятися. — Наполегливо запрошував.

— Невже вам байдуже, що у мене є чоловік? — Олена вся тремтіла, адже обійми Лева надто владні. Так, саме обійми, бо на танець це вже не схоже.

Сильна рука чоловіка слизнула вверх по спині, притиснувши її до себе ще більше. По тілу розлетілися імпульси, в низу живота відчувався політ метеликів.

— Мені байдуже. — Холодно прошипів на вухо. — То як, щодо прогулянки?

— Вибачте, але ні. — Злякавшись його владності, та тих нестерпно диких відчуттів, відмовилася.

— Чому, ні? — Нахилившись надто близько, суворо допитувався чоловік.

P.S.

Приємного читання! Щиро дякую всім за підтримку!!! Мирного всім нам неба! Обіймаю! Завжди ваша Лія Тан.