Легенди "Відьми та Декана": Осхарт

Привіт, любі мої!

Щойно виклала початок двадцять шостого розділу "Відьми та Декана". І на честь цього приготувала чергову легенду. 

Ну і що, з-під годинника вискочив осхарт, сів пацану на плечі й почав драти кігтями! На щастя, пацан помчався по Якобстраат, а там перехрестя, та ще й міст. Тільки там дух від нього відчепився. А пацан зомлів посеред мосту. Дружки його сцикливі втекли відразу додому, то він там і валявся, аж поки його мало ровер не переїхав. Тоді вже викликали швидку.

Осхартом зветься злий дух, який мешкає у містах, причому часто поблизу церков. Чому? Бо осхарт нічого не має проти шанобливих християн. Смердюча потвора з довгими пазурями і вогняним диханням нападає на п'яниць, бешкетників, запізнілих подорожніх. Чигає він також на єретиків і безбожників.

Осхарта можна було приманити віршем: 

Grypke, grypke grauw

Wilt gy my grypen, Grypt my nou.

Грипке, грипке сірий,

Якщо хочеш мене схопити, хапай зараз.

Дух тут же стрибав на спину нахаби і вчеплювався пазурами в плечі. Тільки не питайте мене, на біса комусь було викликати цю почвару, адже ніякого толку з неї не було: ні золота, ні виконання бажань.

А от позбутися осхарта можна лише добігши до перехрестя, яке злий дух не здатен перетнути.

Читати "Відьму та Декана" 

Підписатися на автора