Сьогодні "Місто Бажань" святкує іменини. Рівно три роки тому я закінчила писати епілог цієї історії, а в березні 2020 почала її публікацію на Букнеті.

У мене язик не повертається сказати, що я над нею працювала. Це була цілковита насолода, а не праця. Можете вважати, що я несповна розуму, проте й досі не можу назвати Ніку, Оксану чи Марка "героями книги". Для мене вони реальні та живі. Ніці я відала все, що мала. Свою студенську біографію, батьків, брата, сусідку, рідні міста й безмежну любов. Вона - моє друге "я".

Ця історія дещо наївна, ніжна, добра. Нехай у ній немає шалених інтриг та пристрастей, але саме вона є ліками для душі. Раджу читати тим, кому хочеться затишку. У ній ви зможете прогулятися моїм містом-героєм Харковом, заново закохатися, згадати себе та посміхнутися.   

Здається, написавши цей роман, я випадково створила власний горокракс (крестраж), і тепер житиму вічно))) Тільки Потеромани зрозуміють.

Кожному з авторів бажаю хоч раз у житті відчути подібні емоції. Зичу міцного здоров'я та натхнення! 
Ваша Леся