Чому варто підписуватися на автора?

Отже, настав той день – ви знайшли нічогеньку таку книжечку з адекватними героями (чи навпаки – нарешті неадекватними, а не те псевдо-норма… алілуя!) та ідеальним поєднанням динаміки-описів-почуттів й чого там ще душа бажає. Що робити, якщо історія вже завершилася, та й взагалі в тебе зараз немає часу/бажання/сил щось читати? Для початку – підпишись на цього автора – щось годне точно знайдеться – хоч через рік, хоч через тиждень. Ви вже на одній хвилі, то чому б не ризикнути?

Знаю-знаю, хтось зараз зітхне й закотить очі, мовляв – на біса мені це взагалі потрібно? От правда, навіщо? Оті всі спойлерні (а в декого й спамні) блоги, постійні сповіщення й взагалі – мені мій дзвіночок не для того Букнетом подарований! Знаю, розумію, поважаю – сама така. Для мене клацнути оте «Підписатися на автора» - наче частинку себе віддати. Хоча, якщо автор-спамер (а таких, повірте, немало) – то так воно і  - за все платимо власним часом.

Але! Моя місія сьогодні – запевнити вас, що підписуватися на авторів (мене-мене-мене. Жартую. Чи ні?....) – то класна штука.

Почнімо?

• Ну, по-перше, це кожному з нас суттєво піднімає настрій) Чесно-чесно)))) Аж хочеться себе погладити по голівонці й сказати: «Який я молодець!»
• По-друге – це просто красіво – бути в когорті обраних, які перші дізнаються про нові книги автора, який він не лише письменник, а й людина в цілому. Що його турбує, та які емоції вирують, коли пише книгу, врешті-решт!
• По-третє – це корисно. Серйозно – чимало з нас роблять анонси новинок, нагадують про знижечки та розповідають трошки про те, на що сам читач міг не помітити у книзі (от ви, наприклад, помітили, що мої дракончики з «Його Величність - Дракон» та «Академія відступників» - родичі?)
• По-четверте… ех, була-не була, здаю все, як є! Часто саме в блогах автори показують свої щедроти. Здогадуєтеся які?
• До речі, п’ятий пункт мого списочку «чому варто» стосується…активності. Коли ви підписуєтеся на автора, то стаєте одним з тих, хто перший бачить нову книгу. Моя вам порада – починайте коментувати її вже на цьому етапі. Проявите активність та регулярно підбадьорюватимете автора своїми питаннями та емоціями – вам світить не просто сухий «Дякс», а й можливість безкоштовно прочитати платну книжку. Так, ми реально це цінуємо))
• А ще, наче вишенька на торті, до вас вже стовідсотково не лізтиме той автор з проханням «ну підпишііііііться» (в виглядом сироти-сиротиноньки, якій так пити хочеться, що ледь їсти може, бо переночувати ніде).
•  

Як на мене – останній найзачьотніший варіант ?

Ну що ж, тепер право вибору за вами – поповнбвати свою армію новими письменниками, чи все ж триматися когорти обраної «бест-оф-зе-бест»)

Своїх читачів я люблю й ціную, то ж новим буду рада, але якщо я просто змогла вам трошки підняти настрій – рада цьому)))

Ой, ледь не забула!

Я тут згадувала про пришелепуватих, то ж просто зобов’язана спитати -  а ви вже читали «Здавайся, сонце»? Від цієї парочки я вже й не знаю чого чекати, бо щоразу такеееее мені підкидають, що соромно людям в очі дивитися.

Денис перекинув ногу через невеличку решітку огорожі балкона й швидко опинився на тій стороні. Мить, і він вже стрибнув вниз. Судячи з різких рухів, вдарився добряче, але й слова сказати не міг – кляті «гості» були занадто близько.

- Вони можуть бути на другому, перевір, - Настя почула зі сторони сходів квапливі кроки й нерозбірливу лайку.

- Стрибай, - самими лише губами промовив, виставивши руки вгору. Дівчина відчайдушно почала мотати головою – з тими бугаями на неї, можливо, чекали неприємності, а тут перелом гарантовано! Від страху вчепилася у металеві поручні. – Пін, твою ж мать, бігом сюди! – роздратовано гирнкув. Може б і виглядало комічно, як він пошепки свариться на неї, але не за цих обставин. Раптом за спиною почула голоси незнайомців. Вони наближалися, і те, про що говорили чоловіки, геть не тішило.

- Нам головне адмінку знайти – шеф сказав, що вона тут усім заправляє. Передасть документи й ключі, а там вже подивимося, як ще її можна використати, - інструктував лисий свого спільника. Це зізнання подіяло на Настю, як крижана вода. Вже й переломи були не страшні! Озирнувшись, вона миттю повторила все за Деном. Тільки очі від страху заплющила, щоб не бачити, якщо він все ж не спіймає. Але даремно – менше секунди вільного падіння, а потім чоловічі руки міцно стискають її у своїх обіймах.