ВІДКРИТА ПЕРЕДОПЛАТА НА 2 КНИГУ ЦИКЛУ "ЗАБОРОНЕНА ПРИСТРАСТЬ"
(наступна книга після бестселеру  "Брат мого колишнього: ніч під забороною")

"НАРЕЧЕНА-ВТІКАЧКА: ДРУЖИНА ВОРОГА":

— Не хочу, щоб ти мене торкався. Це привілей. Торкатись мого тіла. — я думала, що виглядаю зосередженою і звучу серйозно, але він засміявся так низько, що я відчула вібрацію. Йому, здається, було начхати, адже він не відступив від мене ні на міліметр.

— Відійди. — я спробувала штовхнути його рукою, впершись в тверді груди і пожалкувала, адже він ні на міліметр не зсунувся. Непорушна гора. — Відійди тобі сказано, — піднявши очі, я побачила його погляд, що здався мені небезпечно-гострим. Він насміхався з мене. Бородатий, самовпевнений гімнюк.

Готова посперечатись, що йому довподоби ця гра. Лев не відпускав мого погляду, а я стояла мов заворожена, і дивилась в темно-бурштинові очі. Сама не помітила, як привідкрила рота, і як відстань між нами почала скорочуватись в мовчазному напруженні. Він повільно нахилявся до мого лиця і від того серце почало через раз пропускати удари. Лев повільно облизав і прикусив нижню губу, залишивши між нами кілька сантиметрів відстані. Ми все ще різали одне одного поглядами.

— Я не торкатимусь тебе, допоки ти сама не попросиш, принцесо. Але знай, якщо це станеться. Одного разу не вистачить. І ти благатимеш іще. Та я не з тих, хто ведеться на благання.

Я все ще стояла нерухомо, відчуваючи тепло його дихання на своїй щоці, хоч ми ніяк не торкались одне одного. Шкіра тепер пекла від бажання, аби він таки доторкнувся і дав зрозуміти про що говорить, і що я можу втратити. Він підняв руку і пройшовся великим пальцем по щоці, залишивши на ній теплий слід. Я примружилась. Такий дотик завжди вимагає продовження. Я майже готова до поцілунку, хоч це і не найкраща ідея. Він взяв мене за підборіддя найкрасивішими пальцями на Землі та підняв мою щелепу, щоб я прикрила рот. Холодний вітерець пролетів. Душа упала в шлунок, натякаючи, що нічого вже не трапиться. Відчуття самотності почало жалити. Я розплющила очі і побачила лише широку спину, що поступово віддалялась від мене, а врешті — зовсім зникла за дверьми будинку, які голосно зачинились.