Легенди "Відьми та Декана": Донар

Привіт, любі мої!  З Новим роком!

Щойно виклала закінчення двадцять п'ятого розділу містичного любовного фентезі "Відьма та Декан".

І на честь цього для вас чергова легенда :)

Декана медичного факультету Університета Траєктума, за сумісництвом керівника лікарні Парацельса, чаромедика вищої категорії, легендарного хірурга Альдерта Ван Раппарда боялись всі співробітники університетської клініки. Молоденьким ординаторкам навіть на думку не спадало закохатися в декана.  Його обожнювали наче бога війни Донара: справедливого, бездоганного й невблаганного.

Донар — бог бурі, грому й негоди в нідерландській та батавській міфологіії.

У германців він звався Доннером, а у скандинавів — Тором. Його день — четвер (Donderdag), дерево — дуб, а атрибут, звчиайно, молот. Донар їздив на колісниці, запряженій двома дикими козлами. 

В епоху неоліта блискавкою Донара вважалися сокири. Фермери вішали ці сокири у своїх будинках для захисту від удару блискавки, бо вірили, що вона ніколи не вдаряє в те саме місце двічі.

Є цікава легенда про те, як утворилися озера Uddeler і Bleeke. Начебто Донар-громовержець бився з зимовими велетнями. Ті закидали бога градом, а допомагав їм гігантський змій Мідгардсом, який пускав ядучу отруту. Донар пішов в атаку, від його сили палало небо і тремтіла земля. Донар вдарив змія по голові так, що розчавив чудовисько, а молот його пішов на сім миль углиб землі. Так утворилися озера. Однак отрута змія приголомшила Донара, він впав з колісниці на Дондерберг, Громовий пагорб.  

Пізніше молот сплив з глибини на поверхню, а могила змія заросла лісом. Але в 1222 році зі ставка  вирвалося яскраве полум'я, і примара змії, вивернувшись, втекла на північ. Ліс згорів, і на його місці лишилось болото.

Читати "Відьму та Декана"

Підписатися на автора