Настирливо заліз у ліжко

“— Залишуся ночувати тут. — Юйер граціозно сів на найближчу подушку, не проливши ні краплі чаю зі своєї чашки, і схрестив ноги.

— Тоді… Я піду, пане… — Меньлун збирався попрощатися, але наштовхнувся на суворий погляд імператорського секретаря.

— Ні. І ти спатимеш тут. Не треба обтяжувати слуг. До того ж твій статус трохи вищий. Це було б непристойно.

— У мене не лишилося гордості, — тихо відповів Меньлун, стискаючи вільну руку в кулак і ховаючи в широкому рукаві традиційного халата, щоб Юйер не помітив.

Секретар поплескав по сусідній подушці, пропонуючи юнакові сісти поруч. Меньлун вагався кілька миттєй, але все ж виконав прохання.

Коли вони опинилися на близькій відстані, то завмерли й у незручній тиші втупилися в стіну шатра. На вулиці піднявся вітер, і тонка тканина колихалася.

— Погода погіршуватиметься? — обережно запитав Меньлун, намагаючись почати розмову.

— Так. Чим далі ми просуватимемося на північ, тим холодніше й зліше буде погода. Темрява поглине майже все сонце. І з неба повалить сніг. — Юйер зробив ковток чаю. — Краще б нам більше не ночувати в наметах. Сьогодні ми ще зможемо зігрітися, але чим ближче до Бейміна, тим важчими будуть ночі.”

✨️Оновлення історії "Засніжена камелія" щоденно об 11:00✨️

(посилання та картинки клікабельні)

Ваша улюблена письменниця, 

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”