От і все…

Доброго ранку, любі) Сьогодні він особливий - сповнений радості та водночас смутку, адже “Пампушки для боса” закінчилася. Нарешті? На жаль? Відповідь для кожного своя. Скажу чесно - ця історія мене здивувала. 

Ще коли лише з'явилася ідея “Богині у квадраті” (про цей флешмоб я писала окремо), гадала, що згодиться й коротеньке оповідання. В ньому я планувала зібрати всі бісячі стереотипи, якими аж переповнений літературний світ, щоб показати, наскільки дивно інколи виглядає їхнє поєднання (навіть назва “...для…” - взята саме через це). Але раптом… раптом я закохалася у Катю та Олега. І саме ви допомогли мені це зробити. 

Напевно, серед усіх моїх героїв Катя має найлегший характер - вона чесно все говорить, не переживає щодо думки інших, не заглиблюється в себе, роздумуючи над тим, що і чому відбувається, а живе сьогоденням. Навіщо марнувати дорогоцінний час, якщо далі можуть виникнути нові проблеми? Те ж саме і з вагою - навіщо відмовляти собі у задоволенні, якщо від того нікому користі не буде? 

Олег теж вийшов під стать їй - трошки деспотичний до підлеглих, але ніжний та уважний до своєї дівки-біди. Він відчуває, що вона особлива і хоче бути поруч з нею, яку б роль не підготувало майбутнє. 

Їхні підколи та пригоди - окрема тема, яку можна смакувати вічно. Ось за цим я дійсно сумуватиму.

Черговим моїм страхом стала зміна жанру. Нехай я й спробувала мінімізувати наслідки, але дійсно переживала, як зреагують читачі. Але повторю - ця книга була експериментом, то ж я мала йти до кінця.

Спершу я бачила розгубленість читачів та їхнє нерозуміння. Особливо від тих, хто не читав до цього фентезі. Проте потім почали з'являтися обережні коментарі на кшталт: “Дякую автору, думаю сама би не почала читати такий жанр, а тут так історія захопила, що і дракон, ще й такий спокусливий до вподоби) ”. Поступово страх відпустив, і я наче ковтнула свіжого повітря, яке й дало сили довести історію до кінця. 

Ви неймовірні й неперевершені! Ми з вами намалювали історію, яку я навіть не очікувала створити! Сама б я цього ніколи не зробила! Дякую вам, любі! 

А ще… Сьогодні я маю дещо особливе для вас. На наступному тижні виходить нова історія. Цього разу СЛР (більше не робитиму жанрових експериментів), щоправда, з купою пригод та детективною лінією. Сподіваюся, ви оціните) 

Доля вирішила зіграти зі мною злий жарт, то ж… так я маю саме червоний напис на обкладинці. Пам'ятаю про свою ж пораду, але дійшла висновку, що то була стратегія - я просто хотіла стати єдиним автором, який би використовував цей колір. На жаль, не вийшло))

Здавайся, сонце!

Костя, здавалося, завис. Він хвилину, а, можу, й більше мовчав, низько схиливши голову. Потім, раптом, підняв голову, й сказав:

- Пропоную угоду. Ви протягом двох тижнів працюєте разом у ресторані. На різних позиціях – офіціант, бармен, адміністратор – абсолютно всі посади, які є в нас. Подивимося, хто з вас двох впорається з усім краще. Ви з’ясуєте, чи настільки круті, як говорите, а я побачу, чого кожен з вас реально вартий.

- Щось поки не бачу тут жодного зиску для себе, - схрестила руки на грудях Настя.

- Як і я. У ваші чвари влізати не хочу, то ж… - Денис вкотре здивував. Може він не настільки поганий? Та ні, фігня якась.

- Лялю, давай відверто – нам складно працювати разом. Якщо ти переконаєш, що зможеш виконати моє завдання (не ці двотижневі веселощі, а збільшення прибутку) – я відійду в сторону й не заважатиму тобі. Керуватимеш так, як вважатимеш за потрібне. Плюс – на цей термін я збільшу кожному з вас зарплатню. Нехай вона буде такою ж, як і в директора.

- Костю, вибач, але мені не до дурнуватих угод – в мене немає часу, щоб марнувати його.

- Це не єдина моя фірма. Якщо виграєш – станеш директором тут, програєш – влаштую в іншу. Але лише якщо гратимеш чесно. Все ж мені заради тебе доведеться посунути інших людей.

Настя краєм ока помітила, як чоловік вагається. Цікаво, що ж сталося, що так хапається за будь-яку роботу? Винен комусь кругленьку суму? Ще в універі серйозно залип на картярських іграх – певний час навіть найкращим серед студентів був.

- Згоден, - стримано кивнув Денис.