Синдром Самозванця або інші демони Кері Брайт
Чому я пишу цей пост о 5-й ранку? Тому що через наших сусідів спати просто неможливо!
Дуже сподіваюся, що ви всі зараз у безпеці та цілі! ❤️ А раз вже безсоння все одно не відступає, воно подарувало мені ідею поділитися з вами дечим особистим.
Знаєте, я завжди обожнювала губитися в книжкових світах. Читати, проживати чужі життя... А потім у якийсь момент я зрозуміла, що мені цього мало. Я захотіла створювати ці світи сама!
Так з'явився мій цикл «Тіні». Так народилися Алекс, Крістофер та Командор — герої, які спочатку просто говорили в моїй голові, а тепер стали для мене абсолютно живими людьми.
Але бути молодим автором — це ті ще емоційні гойдалки. З одного боку, ти відчуваєш неймовірний кайф, коли пишеш. А з іншого... постійні сумніви. Чи достатньо це добре? Чи зможу я передати словами те, що бачу в уяві? Чи відгукнеться це комусь так само сильно, як мені?
Страх білого аркуша — це класика, але є дещо набагато страшніше. Це страх «порожнечі». Коли ти пишеш, а потім ловиш думку: «А раптом це тільки в моїй голові так круто?». Боїшся, що твої персонажі здадуться нецікавими, що сюжет не зачепить, або що твоя історія просто загубиться і ніколи не знайде того самого, свого читача.
Вчора, коли я їхала в автобусі, мені на очі потрапила цитата одного відомого автора. Він сказав, що на початку шляху ти почуваєшся так, ніби стоїш на сцені і граєш на скрипці, а зал абсолютно порожній. І ти продовжуєш грати, сподіваючись, що хтось випадково прочинить двері і почує хоча б одну ноту. Я читала це, і в мене сльози на очі наверталися, бо це на 100% те, що я відчуваю зараз.
І найскладніше — це нескінченне бажання отримати все й одразу! Хочеться вже зараз бачити реакції, читати відгуки, обговорювати з вами кожен вчинок героїв. Чекати, поки твоя історія знайде свого читача — це, напевно, найбільше Випробування.
Тому хочу запитати поради у вас — у досвідчених читачів або колег-авторів, які вже пройшли цей стартап: як ви справляєтеся з цими сумнівами? Як приборкати це нетерпіння «хочу все прямо зараз» і просто насолоджуватися процесом? Буду дуже вдячна за ваші думки в коментарях!
А якщо ви тут уперше і тільки шукаєте, в яку історію закохатися сьогодні — ласкаво прошу на мою сторінку! ❤️
https://booknet.ua/ker-brait-u11507407
Підписуйтесь, давайте проходити цей шлях разом! Обіймаю!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНаврядчи мене можна віднести до категорії досвідчених, але коли я починав першу книгу, в мене так задня частина горіла, що я нічого не встигаю, що про "все і сразу" я навіть не думав (*´ω`*) тішило, що взагалі хтось читає мою писанину(✿^‿^)
Кіт Анатолій, Ох, про палаючу задню частину — це просто в точку! Дякую величезне, що поділилися! Ваш коментар дуже заземлює. Треба дійсно повчитися цієї філософії — просто радіти кожному, хто вирішив відкрити твою історію, і менше заганятися ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати