Вітаю! З*явилась на букнеті свіженька глава роману

Вихованню (не) підлягає . Запрошую з кавою та печивом

- Звідки ви дізнались? – я здивовано подивилася на чоловіка. – Не видно ж. І, взагалі, я ще не впевнена.
- А я певен, - чоловік пропустив мене всередину і всадив у крісло, з якого згріб купу сухої трави. – І ти будь впевнена. Чи ще сумніваєшся у своєму щасті?
- Сумніваюся, чи це щастя, - я сміла залишки від соломи з крісла, і сіла з краю, боячись що тріски встромляться в мою ніжну шкіру.
- Звичайно, щастя, - хмикнув чоловік. – У нас заборонено звільняти вагітних працівників. Тож, найближчі вісім місяців можеш не хвилюватися з приводу договору, який уклала, не подумавши, з моїм сином.
- Але це так несподівано, - зітхнула я. – Мені зараз лише вагітності не вистачало до усіх проблем.
- Пізно вже думати про це, - чоловік знову дістав дерев'яну рогатку і поводив переді мною. - Усередині тебе життя, яке не хоче обриватися. Тож, припиняй чудити і готуйся до появи на світ малюка.
- А хто в мене буде пологи приймати? – я нервово озирнулася довкола. – Чи тут є пологовий будинок?
- Навіщо він, коли я є? – засміявся чоловік. - Не бійся. Пуповину садовими ножицями перерізати не буду. І тебе серед купи сіна не покладу.