Балада про Правду…

Щось на мене вчора найшло , збірка якщо що ТУТ

Балада про Правду

— В чому правда, брат, скажи,

Да все файно розложи…

— Правди вже нема давно,

Хтось спаплюжив це добро.

Так, сказав Святий борець,

Правда мусить під вінець.

Так чому її нема?

Де ти був, бідосічка?

Я сидів в ґанку з пивком,

Гумонів із цвіркуном.

По вусах текла сльоза,

І та правда — утікла.

Потім сон зморив мене.

Я забув усе земне….

Вітер тихо зашумів,

Мов старий дідусь прозрів.

Каже: — Правда не втекла,

Просто стежку не знайшла.

Бо шукали всі її

Не в душі — у метушні.

Хто в багатстві, хто в вінцях,

Хто у пишних словесах.

А вона ходила боса

По стерні, по сивих росах,

Сіла тихо край села —

Та й заплакала сама.

Тут озвався цвіркун знов:

— Правда там, де є любов.

Не шукай її між ран —

Вона світить з Неба нам.

А Борець стоїть у житі,

Руки в нього перемиті.

Каже:  Правда — не пивко,

Не втече вона в вікно.

Бо хто правду в сні шукає,

Той її і пропиває.

А хто з плугом в полі ходить,

Той її щодня знаходить.

І замовкли всі довкола —

Навіть вітер, навіть поле.

Лиш земля сказала стиха:

— Правда там, де менше лиха.

Не в промовах і не в славі,

Не в коронах, не в державі —

Вона в серці, що не зрадить,

І в руці, що світло садить.

Я підвівся без вагання,

Змив із вусів сон і п’яння.

І збагнув між нив і трав:

Правда — там, де ти почав...

08.04.2026

Бібік Ірина