"- Тобі не жити! - гаркнув перевертень і в одну мить опинився поруч із командиром гарнізону, широко роззявивши пащу для атаки. Залишки хоробрості швидко покинули Тодора, в нього підкосилися ноги від страху, і він впав на спину. Величезний ведмідь поклав лапи йому на груди, наблизив морду до командира гарнізону і голосно заревів. У цей момент Тодор подумав, що зараз загине в потужних щелепах монстра, але раптом між його головою і пащею ведмедя опинилася рука Назара, який спритно викинув її вперед, рятуючи тим самим бідолашного від неминучої загибелі.

Ікла перевертня торкнулися руки Назара, і паща зімкнулась. Еверін з жахом підбіг до Назара, очікуючи виявити кров і відірвану кінцівку, але те, що він побачив шокувало його не менше: ікла ведмедя не завдали руці ніякої шкоди, видаючи лише дикий скрегіт, наче зіткнулися з міцною сталлю. Перевертень відпустив руку, відскочив убік і став винувато задкувати в тінь до стіни, видаючи гучне гарчання.

- З тобою все гаразд, Назаре? - підбіг до друга акварієць, схвильовано оглядаючи його руку і мацаючи її.

- Так, все добре, - відповів Назар, також не розуміючи, що зараз сталося.

- На ньому заклинання Берсерка,— почувся голос старійшини Атанаса з-за крісла..." ("Долина Сонця: таємниці минулого", уривок глави 36. Господар Пагорбів.)