Вітаннячка моїм котикам ฅ • ω • ฅ

Вчасно Аврелія прибула на букнет, коли сайт оповитий новорічними дивами та історіями. Кращого часу вона не могла знайти. Ну нічого, хтось дарує дива, а хтось буде жахати, кожному своє.

Сьогодні, нарешті вийшла глава 2. Потяг у нове життя. Довго я відтягувала цей момент, причина проста, потім скажу. А зараз хочу познайомити вас із новими героями історії.

З Аврелією ми вже віталися, однак я не могла залишити її осторонь. Наша маленька шахрайка — Аврелія Вільєрс.

Анна Марія Невілл, дівчина, що покинула батьківське гніздо. Хоч і Аврелія підмітила, що Анна, наче маленька дитина, однак вона також має свої цілі, про які ми дізнаємося згодом.

Я не змогла знайти гарну візуалізацію саме дівчини альбіноса, вибачте. Але ця теж непогана.

І вишенька на торті, Софія Сідні Вінстон, власниця готелю Відлуння. Рот на замок, я мовчу, бо це один із найцікавіших персонажів.

Запрошую до потягу в нове життя ♡

А тепер щодо останніх новин. Зізнаюсь я лінива дупця і цю правду вже не варто приховувати. Фінал, який я обіцяла для Алекса ще не вийшов. Спочатку мені потрібно було звикнути до екстрених відключень, але потім я дійшла до важливого момента й застряла на ньому. Можливо, в багатьох таке буває, коли ти бачиш сцену, але не можеш її точно передати. Я ж не одна така? Так ось, я вже й так, і сяк до неї підходила, але вона мені все одно не подобається. Готуюся переписувати, іншого виходу не бачу. А ще в мене дуже багато сумнівів щодо переходу від Алекса до Тірона. Щось мені в цьому не подобається, треба переглянути й ці моменти.

Продовження Аврелії через це і затримується, бо я застряла в попередній книзі. Хочу вже її завершити й повністю віддатися Готелю Відлуння.

Крім того, так і знала, що не варто було починати дивитися серіал, не закінчивши справи. Знала і все одно порушила це правило. Моя нова любов дорама Алхімія душ, затягла мене у власні тенета й не відпускає, а там уже вийшли перші дві серії другого сезону. Дайте мені хтось святого пендаля, бо я вже не витримую.

Даремно я наговорювала на листопад, грудень топить мене в багнюці. Прямо, як за вікном, лише сама багнюка й жодної крихти снігу.

Добре, що маємо те маємо. Біжіть читати, а я піду шукати нові методики планування та способи повертатися до вас із продовженнями.

Усі картинки кликабельні, мур ฅ • ω • ฅ