Вітаю Вас, мої найкращі!

Не забудьте завітати до нового розділу "Не його квітка надії".

Уривок з розділу:

Сонце давно сховалося за обрій, змінивши світло білого дня на сірість вечора, але і це перехідне забарвлення швидко набуло темені літньої ночі. Люди поверталися додому, стараючись встигнути усі справи до комендантської години, але Квітки ще й досі не було вдома. Зате молодики розійшлися не на жарт, у п’яному угарі, волаючи на всю околицю.

Час від часу стурбовані сусіди виглядали з вікон, стараючись усмирити братків, яким закони та норми поведінки не були писані, але і вони не отримали бажаного ефекту, бо від тих перепалок, пияки ще більше почали горлопанити, відправляючи усіх свідомих, відомим напрямком, слідом за військовим кораблем.

Єгор з коса поглядав на молодиків, ніби ті були єдиною розвагою серед зміїного коктейлю його внутрішніх переживань, але коли на обрії показався світлий образ його зваби, все різко змінилося.

- О, Машка, - заволав з радості один з хлопаків, швидко матеріалізувавшись посеред тротуару, по якому йшла рудоволоса. - Іди до нас, потусимо разом, - розставив він свої граблі в різні боки, перегородивши дорогу.

Маша пригальмувала. Підняла очі на горе сусіда, якого знала, як облупленого та продовживши шлях з незначною зміною курсу, мовила:

- Не на цей раз, хлопці, втомилася дуже.

- Стояти, - заволав той, ухопивши її за руку, і у сполоханої не було вибору, як стати, ніби вкопана, піднявши свої очі до хлопця, який перейшов кордони дозволеного.

Рука, яку він ухопив, заболіла так, ніби її кропивою ужалили, тож не витримавши тієї болі, дівчина засичала.

- Відпусти, - смикнулася вона за мить, але так і не змогла висковзнути з чоловічих рук, що скували, наче лещата.

Саме це спонукало Єгора стиснути кулаки до хрускоту та скреготячи від злості зубами, впевненим кроком направитися туди, де загострювалася ситуація, що потребувала його втручання.

Нахаба пропустив дівочі слова повз вуха, зовсім не зважаючи на її бажання, адже залиті оковитою очі, бачили перед собою бажане, а все інше не мало значення. Шкірячись від радості, яку було видно навіть у світлі одинокого ліхтаря, що висів на стовпі, неподалік, він потягнув Машу на себе, а за мить штовхнувши її на лавочку, усівся поруч, перекриваючи своїй жертві усі відходи.

- Сядь, тобі кажуть, посидь з нормальними людьми, випий по-людськи, а то ходиш, вічно незадоволена...

- Що? – активізувався другий, єхидно посміхаючись у її бік. - Не на твій смак, хлопці? Все тобі не так… Зовсім офігіла? Саня з тебе очей не зводить, а ти…

- А я додому йду, - відповіла Маша та зробила ще одну спробу, аби покинути неблагополучних сусідів, але і на цей раз нічого не вийшло.

- Е, ні, подруго, - перехопив її Саня, а далі ухопив за обличчя, неначе клешнями, стараючись показати, хто тут головний. Стільки років за сусідкою бігав, кілки підбивав – відшивала постійно, а тут такий шанс випав провчити.

Даремно він це зробив, адже від подібної картини серце Єгора заколотилося в пришвидшеному темпі, розганяючи кров по венах. Та кров закипала від люті, зриваючи всі гальмівні процеси, бо тільки-но чорнявий скоротив дистанцію між ними, ухопив горе залицяльника за барки та жбурнув його на землю, як кусень м’яса, подалі від Квітки.

Маша тільки встигла зойкнути від несподіваної підмоги, що поспіла неочікувано. Саня занив від болю в ребрах, що зустрілися з твердою поверхнею, а сполоханий поплічник, який спочатку не зрозумів, що до чого, кліпнувши декілька разів, підірвався та накинувся на Єгора зі спини.

І тільки зараз все почалося.