18 815
Анотація до книги "Не його квітка надії"
Війна перевернула увесь світ верх ногами, а світ Єгора, ще й навиворіт. Прокинувшись в військовому шпиталі після контузії, він не пам'ятав нічого про фронт, але, натомість, перед очима стояв світлий образ чарівної дівчини, яку мозок сприймав за дружину, якої у нього ніколи не було.
Примарна володарка його думок, виявляється реальною дівчиною і відтепер квітка кохання, що розцвіте на фоні війни, забуяє пристрастю та тремтливими емоціями. Але не все так добре, як здавалося, бо у втраченій пам’яті ховаються болючі секрети…
Обкладинка від Дір'ї Новицької
Примарна володарка його думок, виявляється реальною дівчиною і відтепер квітка кохання, що розцвіте на фоні війни, забуяє пристрастю та тремтливими емоціями. Але не все так добре, як здавалося, бо у втраченій пам’яті ховаються болючі секрети…
Обкладинка від Дір'ї Новицької
Зміст книги: 30 глав
76 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже емоційна книга! Так хочеться, щоб і в реальному житті нарешті настала ПЕРЕМОГА
Світлана Корх, Тішуся від того, що вона запала вам в душу. А перемога настане. Я впевнена в цьому. Обіймаю!
Так хочеться як найшвидше почути ці довго очікувані слова ПЕРЕМОГИ.Щоб наші захисники мали чим її пришвидшити.
Щира подяка Вам за не легку історію сьогодення,але таку потрібну з вірою в перемогу.
Людмила, Щиро дякую Вам за добрі слова!!! Обіймаю Вас міцно!
Ось вони книги про теперішню війну...
Мені було важко читати, бо розуміла, що і надалі саме так все продовжує відбуватися.
А загалом написано чудово, стильно.
Дякую
Nataliya Parfenyuk, Так, книга важка, бо сповнена сильних емоцій з реальними картинами, і деякі з них мені довелося бачити особисто. Писавши цей текст я вкладала частину себе і щиро вдячна за увагу до мого таоріння та високу оцінку. Бажаю гарних емоцій на порталі Букнет.
Просто неймовірна, сповнена різноманітних емоцій книга. Багато пролила я сліз під час читання. Також отримала неймовірну насолоду від такого глибокого, та майстерного написання тексту. Це просто роман, чи історія кохання, це рядки емоцій що йдуть від серця авторки до серця читачів. Щиро дякую авторці та бажаю натхнення на нові книги. Також всім рекомендую до прочитання.
Марія Любарська, Боже! Який прекрасний відгук!!! У мене аж серденько затріпотало, підіймаючи на крилах кудись до хмар. Дякую Вам за такі чудові слова та за побажання, дякую, що оцінили мої старання та відчули частинку моєї душі, яку я вклала в цей роман. І звісно, вибачаюся, що відповіла Вам так пізно((( . Так вже повелося, що останнім часом на букнет я рідкісний гість.
Шановна моя тезко, закінчила читати Ваш правдивий життєвий вихор. Як добре Ви написали в фіналі.Так і повинно бути, так і буде, залишилось почекати. До нас в Суми привозять ранених хлопчиків на доліковування. Щоденні болючі перев'язки, втрачені руки, ноги, -- все це страхіття війни. Боже, зберігай наших соколиків!
Олександра Мартиненко 71 рік, йой, лишенько... тільки-но побачила, що Ви не один коментар залишили під книгою... відчуваю себе дівчинкою, що нашкодила((( аж сумно стало. Ще раз дякую Вам за цікавість до моєї історії в яку я вклала багато емоцій. Дякую за енергію, якою Ви ділилися, адже саме вона надає крила та спонукає продовжувати писати нові історії!!! Обіймаю та відправляю посил теплої енергетики!!!
Дякую за таку проникливу історію!) Хочеться, щоб скоріше сталася та перемога!Гарного дня та затишних свят!)
Вера, ой, леле... що ж то таке коїться... уявляєте, я тільки-но побачила ваш коментар, і в мене волосся дибки стало, від того, яка я неуважна та невдячна.... Ох. Щиро радію, що вам сподобалася квітка надії. Я дійсно вклала в неї багато сил та енергії, але результат мені більше, ніж подобається. Дякую, що були разом зі мною на шляху до завершення, дякую, що ділилися своєю доброю енергетикою. Обіймаю міцно та відсилаю вам лавину позитивної енергії.
До сліз. Так глибоко і страшно прописані воєнні події, що роблю паузи щоб втихомирити серце і сльози. Але я вдячна за страшну правду, бо ми повинні це знати і пам'ятати. Дякую.
Олександра Мартиненко 71 рік, ох, переживаю за Ваше серце... але я і правда старалася розкрити тяжкі реалії доль головних героїв, аби історія вийшла більш емоційнішою та реалістичною. Чогось не виходить у мене писати один діалог, як це роблять більшість авторів. Опис картин, кольорів, запахів, емоцій - моя пристрасть, хоча мало хто любить читати такий скурпульозний та проникливий текст. Молодь любить без напрягу))) Дякую, що не зважаючи на емоційність та важкість історії, продовжуєте її читати. Дякую, що Ви є.. І, звісно, бажаю неперевершених емоцій, відправляючи Вам свої обійми!!!
Моє містечко на межі Харківської та Донецької областей. Мені майже 65 і я нікуди не виїжджала з рідного міста, живучи в прифронтовій зоні. На собі звідавши і постійні обстріли, і страх, і ночі в підвалі протягом п"яти місяців,і радість від прийняття звістки , що майже вся Харківська область звільнена. Для мене вся історія надто близька . Тому я, читаючи, пропустила через себе і свою душу всі болючі думки, розпач,хвилювання, надії та яскраве кохання Євгена. Я майже всю історію проплакала. А в кінці такі довгоочікувані та найдорожчі слова знову викликали море сліз... Господи, як же хочеться,щоб всі нарешті їх почули та зітхнули з полегшенням!!! Слава героям! Все буде Україна!!!
Валентина Кожевникова, щиро дякую за добрі побажання, дякую за енергію, якою ви ділитеся, дякую за те, що є у мене!!!
Раджу прочитати цю книгу всім жінкам це те що треба автору Дякую.
Irina, щиро дякую за рекомендацію! Приємно читати, що твоє творіння сподобалося читачу настільки, що він радить прочитати її усім жінкам. Для мене це найбільша нагорода, тож окрема вам вдячність за посил доброї енергетики, що окриляє писати далі!! Буду вам окремо вдячна, якщо ви порекомендуєте "Не його квітка надії" у соціальних мережах! Дякую, що ви є!!
Дякую.
Марія Гавриленко, дякую і Вам, що не пройшли повз моєї історії. Бажаю Вам неперевершених емоцій на порталі Букнет!!!!
Дякую за надзвичайно зворушливу історію!! Дуже емоційно....реалістично!
Reader Lana, Щиро радію, що Вам сподобалося))) Ця історія відібрала у мене багато часу та сил і я в захваті від того, що все було витрачено не даремно!!! Дякую Вам за добрі слова!!!
Щиро дякую, пані Олександро! Прекрасна книга. Вчасна, отимістична, лірична, душевна...
Тамара Шугайло, Дякую вам за позитивну енергетику. Її так не вистачало, коли крила натхнення впали додолу, не підіймаючись довгий час, але слава богу, книга отримала своє завершення)))) Дякую, що були зі мною та розділили цей процес, дякую за добрі слова, які я з відкритим серцем приймаю!!!
Щиро дякую за таку емоційну гарну та сильну історію, не могла заснути поки не дочитала їх до кінця а кінець точно того вартував, всім нам бажаю якомога скоріше почути ті слова!
Слава Героям!!!
Анастасія Хорувата, Героям слава та смерть ворогам!! Відправляємо посил неймовірної енергетики в космос та молимося за здійснення нашого сумісного бажання!! Перемога за нами!!! Дякую вам за ширу підтримку та оцінку моєї історії. Щаслива, що вона стала гідною серед списку тих, які ви читаєте на порталі!!!
Вітаю з завершенням історії. Книга дуже емоційна, болісна місцями. В деяких продах сльози лилися рікою, від емоцій які ви вклали. Дуже радію за головних героїв і я сподіваюся, вірю почути такі слова про перемогу і дуже сподіваюся ці слова почути ближчими місяцями. Дякую. Успіхів, натхнення, легкого пера, нестримної музи.
Наталка Сеник, Щиро та радісно приймаю ці добрі слова, сповнені гарної енергетики!!! Дякую й вам, що були зі мною на протязі написання цієї історії. Мені вона теж далася не легко, але результат дуже подобається, і я радію вдвічі, що вона сподобалася і вам!!! Обіймаю, міцно!!!
Чекали. Здоров'я Вам. Дійсно хочеться, щоб і Квітка, і чорнявий стали щасливими після всіх вибробувань
Виктория Зёма, Вибачте, що прийшлося так довго чекати. Але на щастя, Квітка все ж віднайшла свій щасливий кінець. Бажаю приємних емоцій на порталі Букнет!!!
Дякую . Дай боже почути радіссну для нас звістку.
Виктория Зёма, Дякую вам, що були зі мною на цьому шляху. Квітка надії далася не легко, але ті сили, що я в клала в написання, та душа та емоції, що викладені серед рядків - вони вартували того, адже я пишася цією роботою!!!
Ніч накриє місто зоряним намистом,
А тривога спати не дає.
Поглядом у небо, з думкою про тебе —
Де ти зараз, серденько моє?
Згадую щоночі найрідніші очі
І солоний присмак на вустах.
Нас той день з тобою розділив журбою,
Вітром порозносив по світах...
У нічного неба запитати треба —
Чи горить та зіронька для нас,
Що дала нам крила і благословила
На щасливу долю й світлий час?
Що тебе тривожить? А чи важко, може? —
В снах мені з'явися й розкажи...
Ти крізь біль та сльози подолай всі грози
І себе для мене збережи.
Ми крильми змахнемо і разом у небо...
Тільки ти надії не втрачай.
Я молю, благаю: в світ, що зветься раєм
Не спіши, — на мене зачекай...
Роман Твердохліб
Вера, так, він дуже підходить до енергетики історії квітки надії. Дуже влучно, там навіть такий розділ був де Єгор сумував під зірками за Квіткою....У мене, аж мурашки по тілу...
одужуйте якнайшвидше!
Світлана Фецич, Дякую за побажання!! Буду старатися швидше на ноги стати, бо то така зараза хворіти - не дуже мені до схочу))))
Та вони так скучили,що просто...знос!!! І виключення на руку!!! Треба!!! Все треба,поки є час...!!!
Дякую за проду!!!❤❤❤ Одужуйте!!!::)))
Олена Гушпит, Дякую щиро!!! Нехай потішаться та надолужать втрачене))) У темені ночі, нехай збудеться все, що вони хочуть:-)
Це дійсно чудо чудне: Квітка вагітна і Данилко тут, в той самий час…!!!
Кохає…!!! Сказав!!!
Дякую за проду!!!::)))
Олена Гушпит, нехай хоча б щось хороше на фоні усього, що їм вже вдалося пережити!!! Обіймаю!!!
Разом зі спогадами прийшло усвідомлення та відчуття небезпеки!!!
Що??? Знову...??? Невже....??? Ні-ні-ні...!!!
Дякую за проду!!!❤❤❤
Олена Гушпит, Дякую вам, що ви в мене є!!!
24 розділ дуже сильний! Дякую! За патріотизм, мужність. порядність наших захисників. Наші воїни - це воїни світла!
Тамара Шугайло, Дякую за такі добрі та щирі емоці, що спонукають крила за спиною виростати!!! Насправді я писала цей розділ цілий тиждень, міняючи текст та його суть, аби між рядками душа бриніла. І то було дуже важко, ще й в умовах нестачі електроенергії((( Але я дуже щаслива, що всі ті вкладені сили та витрачений час були не марними. Дякую, що ділетеся своїми емоціями. Для мене то енергія, якої часто не вистачає...
Святий знав,що робить!!! А Єгор поступово згадує...!!! Ревнує...!!! Там,де колись не звернув би увагу...!!! Тут все гостріше і...цінніше!!!
Дякую за проду!!!❤❤❤
Олена Гушпит, Ох, Святий знав... іноді мені самій здається, що він вималював свій гостросюжетний план, який після його смерті крок за кроком реалізується...
Відчуття глибокі розумієш що кожен на вістрії, що життя там мить.
Виктория Зёма, ви праві... там, на передовій, життя, як нитка, по якій час від часу гостре лезо проскакує...і не відомо, чи на цей раз вона перерветься, чи вистоїть під гостротою холодної сталі.
Я навіть не знаю що сказати...
Хочу(і треба) щоб війна закінчилася.
А тоді треба вчитися жити...інакше.Бо як ми звикли не буде.У нас вся країна з ПТРС.
Різний рівень,різний тригер...але проблема у всієї країни.
Я вчора йшла,і мене знудило від вигляду маленьких яличок під ларьком.Я вже маю реакцію ,а ще не зрозуміло чому.Чому ялиночки з червоними цятьками?Тут було ДТП і це так позначили місце загибелі?Коли?Тю,дурна,та новий рік,то люди так прикрасили.Чого ж мені так паршиво?Чого ж мене внутрішньо пересмикує,а не радію?І тільки через декілька хвилин я усвідомила_зелена форма і червоні пов'язки("наші асвабадітєлі" під час окупації були з червоними пов'язками)
Олександра Спаська, А мені якось так соромно перед дітьми...Що ми,покоління їх батьків не змогли побудувати так державу,суспільство,щоб вони не знали що таке війна
Звісно Квітка не вепедує вона просто боїться знову втрачати
Виктория Зёма, Ви праві. )))) Маша настільки багато втрачала у своєму житті, що просто не хоче знову пережити подібне. Відірвати від серця зерно, коли воно тільки почало проростати - значно легше, аніж дати змогу усьому стати ще складніше. Але доля на це має все одно свої плани і настане час, коли вона не буде запитувати Квітку, який вибір зробити. ))) Тож, найцікавіше ще чекає попереду. Приємного читання.
Він вирішив…!!! А як же Квітка…??? Залюбив, дав надію і… що??? Втекти найлегше!!! А поговорити…???
Дякую за проду!!! Чоловіки…!!!
Олена Гушпит, на тому історія не закінчується, а тільки починається. Відгуляв своє в тилу, тепер знову на передову, а там, доля все одно покаже йому що до чого.
Все, попали обоє…!!! Квітка… зм‘якла…??? Він вже не зупиниться…!!!
Дякую за проду!!! Така… гммм… неоднозначна пропозиція…!!!
Олена Гушпит, О, раз ви так відреагували, то новий розділ вам точно сподобається!!!
Фея старається,як може
Катерина Позняк, Хрещена-фея зробила диво... а тепер починиється найсолодше))))
Кого ця дівчинка втратила??? Вона втомилася бути сильною… Так потребує опори…!!!
Запросила…??? Сама…??? Ооооо, у Єгора виросли крила!!!
Дякую за проду!!!
Олена Гушпит, Запросила... А ось наступний розділ обіцяє.... Ого що обіцяє!!! Пишу по- троху і аж палаю....
Зрозуміло,чому вона обережна!!! Одруження з військовим,який не бачить себе без війни...!!! Це ще той квест...!!!
Дякую за проду!!!
Олена Гушпит, Ох, квест - це точно!! А для мене квест писати без електрики... Он сьогодні Квітка з запізненням в 12 годин вийшла.... Мій аутист в середині мене... нервує та головою об стіну б'ється... Дякую за зворотній зв'язок!!!
Тарас ніби знав...!!! І тепер Єгор живе....і за нього!!!
Дякую за проду!!! Жахливі спогади початку.....
Олена Гушпит, Тарас багато що відчував... І це все згодом... Його доля, як і доля Єгора, має свої підводні камені... А від того і історія буде цікавіша. Дякую!!! . Вибачте, що не відразу відповідаю. За останні 3 доби світло було від сили 6 годин. А додаток на мобільному інтернеті працює через раз, не завжди повідомлення висвітлюючи. Бажаю гарного дня!!!
Ніби і так, але все ще ні…!!! Вона дійсно його не знає…!!! А він… Йой, не втримаюся…!!! Мені здається, що це не його спогади про неї, а … Св‘ятого!!!
Просто ігри розуму, що відходить після поранення!!!
Дякую за проду!!! Я знала таку людину….
Олена Гушпит, Подивимося... Не свої чужі спогади - чому не варіант...Мені й самій здається, що там щось не чисте)))) Жартую. Доля вже все вирішила для Єгора у обличчі його автора... І нелегкий шлях, насправді, тільки починається...
Дякую. Сьогодні встигла за промо, але книга уже в мене ця є
Ivanna Pingas, Що ж за напасть така... Скоро на фб сторінці буде нова акція за полюванням промокодів у підтримку Квітки. Чекатиму на вас там))))
Маша- Квітка надії для Єгора. Все в них буде гаразд. Дякую за проду і за промик. Натхнення Вам написати ще багато цікавих книг. Мирного неба над головою
Валя Головатюк, то Ви, я так зрозуміла. 3 з 3 вибили... Ото вдача!!!! Вітаю! Нехай смакує...
Пам‘ять підкидає йому шматки спогадів, але не тих, що у нього в пріоритеті!!! А Фортуна провела лезом по нитці показуючи, що все дуже непостійне!!! І дала ще один шанс… повірити…!!!
Дякую за проду!!! Оооххх, виверти долі….
Олена Гушпит, то ще квіточки... справжні виверти долі чекають попереду... )))
Мозг,воно ж не відома структура,недостатньо вивчена.Намалював собі дружину під час контузії,і тепер створюй план( мозг) як то реалізувати не тільки в уяві під час контузії
Катерина Позняк, Ви праві, мозок то орган, який людина не вивчила й на 10%. Зараз у його голові каша, але з часом стане зрозуміло, чому ж Маша стала для нього якорем, хоча й надуманим... Не все так просто... Життя воно припідносить нам сюрпризи... і тут буде не без цього.... Дякую, що зі мною)))) Гарного дня!!!
Що на долі написано , то мусимо прожити. Шкода, що гинуть молоді люди. Багато людей змінило своє ставлення до життя. Дякую за проду і промик. Мирного неба над головою всім
Валя Головатюк, Ви праві, доля то ще та жартівниця... Інколи приголубить, а іноді кидає у всі боки. А Єгорова доля змінити життя та склеїти розбите...
Дякую за продовження. Нема світла, то і промо нема((
Ivanna Pingas, Ох, зі світлом то у всіх проблеми... Щкода, що не вийшло... Наступний розділ у суботу вийде, як завжди о 8:00. чекатиму з нетерпінням у новому розділі))))
Треба було просто захистити,начистивши пики місцевим хуліганам-пиякам,щоб зустрітись і поговорити...??? Ну,наразі,невелика ціна!!!
Дякую за проду!!! Для когось важкий вечір лиш розпочинається!!! Точніше,ніч...!!!
Олена Гушпит, Ну, тепер то він герой, лицар ночі...))) і таке буває))), зате тепер у Єгора є можливість... подивимося, як він нею скористається.
Дякую за цікаву книгу. На промокод нажаль спізнилася( Зв'язку останнім часом капець як мало.
Ivanna Pingas, щаслива, що вам сподобалося. Знаходьте мене у фб та слідкуйте за іншими акціями))) чекатиму на вас з нетерпінням))) гарного дня та приємного читання на букнет!!
Коментар видалено
Коментар видалено
Не дуже поки ясно
Чого Маша явилась у контуженому мозгу Єгора
Сестра чи колишня дружина була Тарасу
Одне ясно_не байдужа вона до Єгора.І це дає йому надію.
P.S. гарно ви про мене думали,що зможу накопичити розділи.А не вийшло
Катерина Позняк, А то така собі загадка, яка розкриється згодом і розставить усе на місце. Правда від тієї розстанови може всякого статися...
Коментар видалено
Валя Головатюк, Як то кажуть: тепер і на вашій вулиці свято))) Не забудьте почати з першої книги дилогії "Чого бажає твоє тіло?" аби історія була цілісною. Нехай смакує!!!
Це я вже читаю.
Витримка закінчилася.
Проковтнула все що накопичилось.
Поплакала,пораділа,і зрозуміла що треба було ще почекати,але вже все.
Дякую
Катерина Позняк, Ох, не знаю, що й вам відповісти... книга дійсно виходить емоційною, бо по іншому не можу. Вибачте за сльози. Маю надію, що щасливих моментів всеж буде більше...))) Розділи виходять тричі на тиждинь, тож можете почекати один-другий, а потім з новими силами проковтнути все за раз... Я вас знаю, ви можете))))) Дякую, що зі мною. Бажаю мирного неба та тільки хороших емоцій!!!
Емоції … просто захоплюють обох!!! Його - надією, її - несміливим.. очікуванням і… сподіванням…!!! Але так гостро, до розриву, на межі…!!! Навіть втрати не можуть знищити бажання жити і… кохати!!!
Дякую за проду!!! Все, що ви описуєте…. просто до мурашок!!!
Олена Гушпит, Маю надію емоції сьогоднішньої породи вас також порадують. Нехай смакує!!! Р. S:вибачте, що не відповіла раніше, при відсутності світлі і інтернет лагає. А в таких умовах мобільний додаток не завжди висвічує коментарі. Дякую, що ви в мене є!!! Гарного дня та всього найкращого!!!
Я від останнього розділу в дикому шоку (уривок, я поки не читаю все, накопичую), настільки вміло все описано, передано, що особисто в мене було відчуття реальної картинки і конфлікт в голові, а автор зараз де знаходиться? Ніби ти сама в епіцентрі подій і читачам це "показуєш". Дякую тобі за цю історію, таку непросту і таку важливу для кожного з нас. Мало хто може так написати. Захоплююся твоїм талантом, щиро.
Ема Ноель, оу... зайшла на букнет, аби проду викинути, а тут такий коментар... Дякую, за такі емоційні та добрі слова. Мені дуже, дуже приємно читати подібне, ще й від колеги по цеху. Думаю, що в тому розділі, я виграла як автор, бо була у подібних умовах. Правда не в бойових, а в тренувальних. Я вже більше 8 років є спонсором військово-патріотичного клубу і часто тренуюся разом з підлітками в польових умовах, на змаганнях виступаючи таким собі рефері - інструктором. Вогнева підготовка, медична, тактична, проходження замінованих територій, збір та розбір автоматів, мінометна підготовка, курси виживання, метання ножів... це все те, чим ми займалися, весело проврдячи час, але навіть це все, краплина в океані, бо насправді, я навіть не уявляю, що відчувають військові на передовій. Я просто накладаю свої примітивні знання на ті емоції, що пережила під час бомбардування нашого будинку, тоді, коли над головою збивали ворожу авіацію, та коли, під час втечі ми споглядали на згорівші автомобілі, зруйновані до фундаменти будинки градом...ось і весь секрет...
Сильно описано все...Який жах - ця війна! Гинуть наші найкращі хлопці...А скільки діточок загинуло...Правильно, про це все потрібно писати, щоб не забули наступні покоління, щоб не повторилось таке горе...Дякую. вам, пані Олександро.
Тамара Шугайло, Знаєте, писати такий твір насправді дуже важко, бо приходиться з головою та емоціями поринати у той витвір, аби картинка була реалістична. Тож, кожний розділ я пишу у декілька підходів, іноді заставляючи себе... а тут, читаючи ваші слова підтримки, серце тріпоче з вдячністю, бо саме така енергія окриляє та надає сили продовжувати нелегку справу!!! ДЯКУЮ, ЩО ВИ Є!! Дякую за добрі слова!!! Іноді їх так не вистачає!!!
От і сходив до психолога!!! Можливо,свідомість сама блокує спогади,бо вони болючі і страшні..??? А Квітка... Не полишає мене одна підозра,але...мовчу!!!
Дякую за проду!!! Миру,спокою і гармонії!!!❤
Олена Гушпит, Мені вже самій цікаво, чи співпадуть ваші підозри з моєю картинкою... руки чешуться вже дізнатися, що ж ви там собі уявляєте...
Я навіть читати про ці бої без сліз не можу...не уявляю, як вони це все витримують. Лишається тільки молитися за них.
Вера, Вибачаюся, що своєю історією сколихала ваш внутрішній спокій. Не хотіла цього, адже на меті мала інше. Хоча, реальність може бути навіть гірше, просто ми цього не знаємо, у своєму спокої забуваючи про безіменних героїв та про їх подвиги. Такі книги не люблять читати, але про це треба писати та говорити, бо ми, ті, хто живемо далеко в тилу, повинні розуміти та пам'ятати, кому ми завдячуємо. Дякую вам за обмін енергією, дякую, що ви є. Нехай господь оберігає вас та вашу родину.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати