Рада повідомити, на сайті вже є оновлення!
Поспішайте, аби дізнатися більше про життя Божени.



Уривок

Зорі блимали, ніби маленькі ліхтарики.

Цей липень був занадто жарким, тому Божена розглядала свій гардероб і не могла знайти жодного легкого, але при тому красивого вбрання. Завтра зранку вона мала вирушити у будинок Мелані Ваторі, аби нагодувати котів і…

Думки про «Аполлона» змушували дівчину відчувати легкий спазм внизу живота. Вона не могла дочекатися завтрашнього дня. І хоч змагатися зі старою Мелані не збиралася, проте з’являтися в потертих джинсах і звичайній футболці з ринку – більше не хотіла.

Раптом у двері постукали.

Питати "хто там?", чи вдавати зайнятість – не було в її стилі. В цьому будинку вона прислуга. І якщо хтось стукає – одразу відкриває, аби дізнатися, що від неї вимагається.

— Ще не спиш?

У дверях стояв старший син Ваторі Єгор від якого за кілометр чутно перегаром.

— Ще ні.

— Я тут проходив повз і думаю, можливо тобі сумно?

Читати продовження