Музика у книгах. Чергова добірка)

Музика оточує нас все життя. Ми можемо не звертати на неї уваги, а можемо, навпаки, вслухатись у кожну нотку. Вона долинає звідусіль і наповнює душу своїм звучанням. Переносить у минуле, або дозволяє фантазувати про майбутнє. Веселить чи змушує сумувати. Спонукає вслухатись в кожен нюанс і перелив, або підспівувати, вкладаючи власний голос у сплетіння звуків.

Музика присутня у книгах, адже герої, як і звичайні люди, не байдужі до прекрасного. І я пропоную вам, любі читачі, підбірку книг, де герої щиро полюбляють музичне мистецтво. А у декого з них взагалі з музикою пов'язане життя.

Отже, знайомимось:

"Пов'язані вінцем" Олеся Лис

Пробігаю пальцями по струнах, уважно вслухаюся у звучання. Тихенько намагаюся підібрати мотив. На пам'ять приходить кілька народних пісень, у них легка мелодія, і слова запам'ятовуються.

Мої руки, немов самі знають, що робити, ніби тримаю цей інструмент не вперше. І справа не тільки в вражаючій схожості з коханою бандурою. Справа в іншому. В душі. В душі самого інструменту. Він начебто створений для мене. Для моїх пальців, для моїх рук, для мого голосу.

Це настільки складно пояснити, що я навіть не намагаюся, просто насолоджуюся відчуттям давно забутої спорідненості й музики, що солодким болем віддає в серці. Вона все, що у мене залишилося від Батьківщини, від моєї Землі.

"Пекарка Хлоя" Таня Толчин

Тихо кахикнувши, Джоанна сіла за інструмент, щоб акомпанувати Хлої, яка застигла поруч стоячи, округливши налякано блакитні очі. Звичайно, Райан помітив те хвилювання дівчат й вирішив підбадьорити оплесками, до цього долучилися й інші. Навіть подружжя Віллісів, яке увійшло до зали плескало стоячи.

В приміщенні залунали перші акорди романсу, Джо грала напрочуд впевнено, кидаючи тривожні погляди на збентежену сестру. І не зважаючи на хвилювання, Хлоя приємно здивувала усіх присутніх… Від стін зали срібними дзвіночками відлунював доволі приємний дівочий голос, той спів наче линув з самого серця… Годі й казати, гарно співала романс… Чисто, без фальші. Ця скромна дівчина має слух та доволі милий тембр…

"Хранитель Карпат" Кристина Асецька

Пастух Григорій, ще зовсім юний хлопчина, вибрав звідкись скрипку та почав виводити запальну мелодію. Степан хутко підвівся та почав витанцьовувати під швидкі гуцульські мотиви. Ватаг усміхався та плескав у долоні, відбиваючи ритм. Петро, той самий вусатий чоловік, що зустрів гостей першим, час від часу посвистував у сопілку, додаючи мелодії нового звучання. На умовний спаринг танцю вийшов Олекса – молодий та енергійний парубок. Він швидко перебирав ногами, підхоплюючи запальну музику. Танцював навпроти Степана і між ними наче велося неоголошене змагання.

"Скарби Примарних островів. Шлях за виднокрай" Наталія Девятко

І тоді заграла скрипка, заплакала, даруючи обіцянки спокою, миру чи навіть небуття. Від сумної мелодії, що линула над утихомиреною водою, розтискалися руки, не бажаючи тримати зброю, і зринали думки про втрачене, хотілося втопитися чи навіть втопити когось, позбавивши непереборного суму.

Скрипка у руках Гунтера, який стояв поряд із Химерою, грала симфонію смерті, стаючи закляттям і волею молодого чарівника. Вона пропонувала здатися без бою, запевняла, що не варто віддавати життя за те, у що не віриш, а в тому, що більше ні у що не віриш, мелодія чарів уже переконала.

Приймаючи виклик, відгукнулась інша скрипка, яку вогонь намалював у руках Гайяра. Мелодія чародія з "Північного сонця" теж була сумною, але не обіцянки вирували у ній, а пристрасті власного прожитого життя.

"Леді для герцога" Неталі МакКензі

З першими нотами балади герцог відчув, що невпевненість Сари не передалася грі. Варто було відзначити, що грала вона й справді добре. Щойно герцог відмітив для себе її гру, як його чекав новий сюрприз — леді Грейсон заспівала. Її низький, з оксамитовим тембром, голос обгортав герцога, так само як жіночі плечі обгортає шаль. Мимоволі він уявив як би звучав цей чарівний тембр у момент єднання в ліжку. Герцог вже не розрізняв слів. Лише насолоджувався звучанням мелодії. На мить він відірвався так, що навіть втратив розуміння того, де та з ким він зараз. Здавалося, що існують лише двоє — він та його сирена.

"Вітер та соловейко" Мар'яна Доля

Він торкнувся струн та заспівав, і в залі вмить запанувала тиша. Я теж затамувала дихання. Бо це була моя пісня, яку я колись мугикала, підмітаючи коридори нашого "пташника", як ми жартома називали учнівський гуртожиток. Я тоді почувалася такою самотньою і всіма покинутою, а він з'явився у моєму житті — веселий, безтурботний, сповнений енергії, готовий на все, щоб відстоювати справедливість, трохи ідеаліст, трохи егоїст… вся наша історія від початку до кінця промайнула перед моїми очима. Моя душа плакала і сміялася, а от тіло змушене було зберігати незворушний спокій…

Обирайте книгу до душі. Й приємного читання)))

З любов'ю, ваша Олеся)))