Добрий ранок, сонечки (ну десь же вони мають бути, якщо небо похмуре?)!

Сьогодні ох як не раджу вам пропускати оновлення "Пампушки для боса", адже в Каті й Олега сьогодні буде дууууже цікавий вечір. По-перше, наша дівка-біда таки прижме свого боса, який для неї поки геть не бос, і захоче дізнатися правду про те, хто ж вони один для одного, а, по-друге... Втім - краще прочитайте самі про це.

Такого він точно не очікував. В очах було здивування, і не міг підібрати слова.

- Тебе дійсно хвилює минуле?

- Не хочу, щоб потім раптом з’ясувалося, що напередодні кинув мене, а тепер займаєшся оцією маячнею через відчуття провини.

- Не хвилюйся, отаким я б точно не став страждати. Та й ми ніколи не зустрічалися.

- Ти по хлопчиках? – вигнула брову. У власній орієнтації сумнівів не виникло.

- Та навряд, - ось, знову! Його зіниці розширилися, а погляд ковзнув її тілом. Тільки що не облизнувся! Але це вже змусило її відреагувати на нього – від шиї й до попереку пройшлася спекотна хвиля. – А ти що, хочеш перевірити? – хрипко спитав, наблизившись впритул до обличчя дівчини.

Легкий подих. Серце вдарилося об ребра один раз. Другий. А далі прірва.

На те, щоб зробити вибір, знадобилася сота доля секунди, а, може, й менше. Голова запаморочилася, коли його гарячі вуста торкнулися її губ. Олег жадібно цілував її, а Катя відчувала лише те, що нарешті почала втамовувати спрагу, яка не один день (а, може, й тиждень) жила в ній. Її пальці заплутувалися у його волоссі, а відчуття вологих поцілунків, що повільно опускалися нижче, відносило геть від реальності.