Невже минув рік? Аж не віриться))

У нас із Владою цими днями буде невелике свято — рік із того дня, коли ми почали писати наш перший  співавторські роман "Служниця"! 

Після нього на світ з'явилося ще два завершені романи, одна повість, і один короткий роман в процесі)) А ще ми пишемо в чернетку сюрприз для наших читачів — захоплюючу і романтичну різдвяну історію. Тож цей рік, хоч і нелегкий, був для нас вдалим в плані творчості, сподіваємося і в майбутньому ще порадувати вас новими книгами! 

 

А поки що даруємо знижку на "Служницю"- іменинницю ! 

Анотація: 

 

Марина: «Що може бути гірше, ніж закохатися в людину, яка тобі не рівня за суспільним становищем? Хіба що збагнути, що відчуваєш сильні почуття до того, кого вважала своїм найлютішим ворогом...»

 

Влад: «Що може бути гірше, ніж закохатися тоді, коли конкуренти розгорнули проти тебе відкрите повномасштабне полювання? Хіба що збагнути, що тепер відпускати від себе дорогу людину ще небезпечніше, ніж дозволити бути поряд…»

 

FgmjZHvLH0ed_ddjIfYPnqMUolbTosjHSFe14efhOaXQXs3CuZbxZYyBM3H-rBfZVY5nb-CWi5DZpRZn8FhCkTw1C2XM792ibK_6rpasimib6fWI_sCMI9vGG0QrA0SojOWNfOSyPTkr6KQ_65QtorgposNC92ynWglTKiW1tltlwujoF12_TN5Uy8Srrg

 

І уривочок для вас: 

 

Я сиділа в приймальні й спостерігала, як красуні-претендентки на посаду служниці одна по одній залишають кабінет шефа.

Перша була чомусь сердита, з червоними плямами на щоках і міцно стиснутими губами. Інша вийшла з байдужим виглядом, а на питання коліжанок, що там було, знизала плечима і протягнула: "Самі побачите!"

А остання, з бюстом вражаючого розміру, який мало не випадав із відвертого декольте, зачинивши двері, заходилася з двозначною посмішкою поправляти одяг. Секретарка на це й бровою не повела.

А от я трохи злякалася. Хто його знає, яким чином цей Владислав Михайлович перевіряє своїх майбутніх співробітниць на профпригодність? Раптом почне чіплятися до мене? До такого я не була готова. Але відступати вже нікуди, секретарка назвала моє прізвище.

Я піднялася з крісла, мало не спіткнулася на порозі і, намагаючись побороти паніку, втупилася в чоловіка, що сидів за столом.

Він не був ні старим, ні молодим, мав такий тип зовнішності, яким часто володіють чоловіки, що займаються спортом, стежать за своїм здоров'ям і доглядають за зовнішністю. Ну, мені в мої вісімнадцять він здавався занадто дорослим. Але, може, то було через його серйозне обличчя і манери людини, що звикла віддавати накази.

Його обличчя мені видалося трохи знайомим, хоча, можливо, він був просто схожий на якогось актора чи співака. У мене взагалі погана пам'ять на обличчя… 

Він запросив мене сісти в крісло навпроти себе і я послухалася, відчуваючи себе "не в своїй тарілці", не знала, куди подіти руки. Манікюру в мене теж не було. Хоча навіщо служниці манікюр, як на те пішло? Хіба що цей Владислав Михайлович — великий естет, і вважає, що навіть служниця має виглядати як фотомодель? Тоді мені точно нічого не світить, після тих дівчат, які заходили до мене.

Вирішивши так, я дивним чином заспокоїлася і взяла себе в руки. Що буде, то й буде. А чоловік за столом узяв  якісь папери ( може, то було моє резюме?) і почав задавати питання, звичайні на співбесідах: про те, де я досі працювала, плани на майбутнє, які мої позитивні риси і все таке. Я відповідала спокійно і стримано, радіючи вже хоча б з того, що жодних вільнощів з його боку не спостерігала. 

Мабуть, йому самому вже набридла ця співбесіда, і він давно вирішив узяти за служницю  якусь іншу  дівчину — скоріше за все, ту, з великим бюстом, недарма вона так загадково посміхалася! А зі мною спілкується вже просто для порядку, типу — ну, раз прийшла, треба їй три слова сказати, щоб не образилась.

***

— Дякую за таку можливість, — сказала я, коли він зробив знак, що в нього більше немає запитань. 

— Добре, —  чоловік кивнув, — теоретично ми обговорили все, що мені було важливо знати, тепер перейдемо до практичних завдань.

Я здивовано витріщилася на Владислава Михайловича. Невже я рано розслабилася, і він таки виявиться бабієм, який жодної спідниці не пропускає? 

— Я люблю, коли мені готують каву традиційним методом — у турці, — сказав він рівним голосом. — Усі ці кавомашини — це не те. Ви вмієте варити каву?

— Так, — відповіла я. У цю мить згадала про брата. Він теж любив, коли я варила йому каву, казав, що в мене вона найсмачніша. Звичайно, жодних кавомашин у нас не було. 

На прохання свого співрозмовника я коротко розповіла про процес приготування кави, він не перебивав, лише кілька разів кивнув головою.

— Гаразд, а як щодо прання? Погляньте на моє пальто, он, на вішаку. Як ви його будете прати, на якому режимі? 

Я перелякано глянула на стильне чорне пальто, що висіло біля входу. Воно коштувало, мабуть, шалені гроші. Біс його знає, як його прати. У нас вдома була лише стара пралка, з якої білизну треба було діставати руками, віджимати і потім полоскати в ванні. Які там режими, про що він?

Але треба ж було знайти якийсь вихід. Я з виглядом експерта наблизилася до вішака, поторкала пальто рукою і раптом мене осяяло:

— Думаю, варто не ризикувати і здати його до хімчистки…

Він знову схвально кивнув.

— Ну що ж, ще одне завдання, і ви вільні. Он на підвіконні стоїть дзеркало, воно дуже дорого коштує, це старовинний екземпляр. Візьміть серветку і засіб для чищення та приведіть його в належний вигляд.

Дзеркало і справді виглядало брудним, ніби десь валялося в пилюці у старій комірчині, навіть павутина його заснувала. Я розгорнула серветку, побризкала на неї миючим засобом, а потім простягла руку, щоб узяти дзеркало. Але воно просто в моїх руках розвалилося на окремі деталі. Підставка, що його тримала, залишилася в моїй руці, а саме дзеркало впало на паркет і розлетілося на друзки. Я присіла і підняла найбільший шматок. Так, тут уже нічого не склеїти.

— Тепер вам доведеться компенсувати мені вартість цього дзеркала, — голос Владислава Михайловича звучав так же монотонно. — Чи що ви пропонуєте натомість? 

— Добре, я завтра вам принесу таке ж саме, — відповіла я.

— Справді? — здавалося, я вперше побачила на його обличчі живу емоцію. Це було здивування.

— Так, у нас в супермаркеті такі люстерка коштують вісімдесят сім гривень. Це ніякий не раритет, змушена вас розчарувати. Ось погляньте, — я перевернула підставку догори дном і показала на маленький паперовий квадратик, сірий від пилу. На ньому, якщо добре придивитися, можна було розрізнити штрих-код і напис англійською "Made in China".

— Ну що ж, випробування на стресостійкість ви пройшли, — він усміхнувся. — Та й взагалі ви, незважаючи на ваш юний вік, досить раціонально мислите. 

То це він спеціально придумав таке випробування? Я відчула, що червонію. 

— Мабуть, ви вважаєте себе дуже дотепним, — випалила, перш ніж змогла заспокоїтися і взяти себе в руки. — Але я рада, що мене не візьмуть на цю роботу. Потішайтеся над якоюсь іншою дівчиною, на здоров'я! 

Повернулась і швидко рушила до дверей.

— Про те, візьмуть вас чи ні, говорити поки що зарано, — пролунало за моєю спиною. — З вами зв'яжуться, якщо відповідь буде позитивною. На все добре, Марино! 

Я вийшла до приймальні, все ще обурена і засоромлена.

— Все гаразд? — секретарка поглянула на мене з легкою усмішкою.

Я подивилася на свої руки — в одній із них досі був затиснутий уламок злощасного дзеркала.

— Так, все добре, — я підійшла до сміттєвої корзини і кинула дзеркало туди. — До побачення. Там поприбирати треба.

І рушила до дверей, відчуваючи якесь злорадство. Нехай тепер та краля своїми наманікюреними пальчиками збирає скалки з підлоги.

Хоча, скоріше за все, вона покличе прибиральницю.

Ну й нехай, мене вже це не обходить. Не судилося мені працювати на цього придурка, то й слава Богу. Вигадаю якийсь інший спосіб помсти.

Що помста неодмінно буде — в цьому я не сумнівалася. Тепер точно…

 

T-W2HJz2RI-zFQGoWfss6LVO2l-LAzjpFWu4VoZngVBR-0VymfORmqdPwzJfsJvQMBWORcrp8lF5m8JygAcjrqUlUDIcEjDVaRTUbOoV9oGdXzdk8gMpOWZ9nIAzbeMc9q6EJmEEV3JVtbNL0lqTLGM2lKtcnE2zKPh-7BK4Hq5e4sdv58tjrWBb6TaPUw

 

А ще сьогодні знижки у моїх колег:

 

"Таємне завдання" — Кристина Асецька;

 

Зухвалий флірт” – Анна Харламова;

 

Вкради мене по-справжньому” – Неталі МакКензі;

 

Сяйво обручки” – Юліанна Бойлук;

 

Еліта” - Стефанія Лін.

 

Заходьте, читайте, підписуйтесь на авторів і насолоджуйтесь їхніми неймовірними історіями! 

10 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Холод Влада
10.11.2022, 13:52:21

Так, з цієї книжечки все почалось... Не віриться, що вже пройшло стільки часу і скоро буде вже рік, як ми почали))) аж ностальгія)) люблю цю книгу

Показати 3 відповіді
Мар'яна Доля
10.11.2022, 19:11:07

Холод Влада, Хочу))

avatar
Лара Роса
10.11.2022, 18:18:05

Вітання з річницею! Подальшого успіху!

avatar
Богдана Малкіна
10.11.2022, 14:36:16

Обожнюю "Служницю"❤ А Марго з "Нареченої" дуже крута героїня, як на мене)))) Різдвяну історію чекаю з нетерпінням!))) І вітаю вас, дівчата, ви дійсно дуже круті! Успіхів, творчого нахнення та досягнення таких вершин, які зараз здаються неможливими!

Показати 3 відповіді
Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:53:08

Богдана Малкіна, Мабуть, у всіх так))

Вітаю з річницею! Дякую за згадку!

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:31:59

Кристина Асецька, Дякую! Натхнення та успіхів нам усім))

avatar
Лоре Лея
10.11.2022, 13:59:51

нічого собі, вітання)

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:28:54

Лоре Лея, Дякуємо!

avatar
Анна Пахомова
10.11.2022, 14:34:35

Як швидко плине час! Вітаю!

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:28:44

Анна Пахомова, Дякуємо! Так, справді, і здається, чим далі, тим усе прискорюється))

Вітаю ☆☆☆♥︎♡♡♥︎♡♡♥︎

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:28:03

Олена Булавінець, Дякую! :)

avatar
Стефанія Лін
10.11.2022, 14:58:19

Вітаю))) Ваші досягнення круті, тож не зупиняйтеся)))

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:27:56

Стефанія Лін, Дякуємо! Це дуже круто, писати разом))

avatar
Анна Харламова
10.11.2022, 16:07:06

Вітаю!!! Смачна книга!!!
Дякую за згадку)))

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:27:29

Анна Харламова, Дякую! Хороших книг мало не буває))

avatar
Ліна Алекс
10.11.2022, 16:23:09

Вітаю вас, дівчата! У вас справді чудова успішна команда.

Мар'яна Доля
10.11.2022, 17:26:18

Ліна Алекс, Дякуємо! Так, я дуже рада, що наважилася тоді написати Владі, коли вона шукала співавторку))

Інші блоги
"Козацька балада" наповнюється ріднею!
Вітаю дорогі мої! Всі хто підтримує мене та чекає наступної розповіді про моїх рідненьких. Дякую за ваші щирі відгуки, вони дуже надихають! Наразі розповіла вам усім, що у Поліни (моєї бабусі) величезна радість! Вона дізналася,
Хто має схожу проблему?
Всім привіт ,сьогодні хочу поділитися своєю проблемою,а можливо і запитати у вас поради . Нещодавно я розпочав писати книгу. Задумку якої я виношував досить довно. І ось на білий аркуш монітора мого ноутбука упали перші
Знижки до Чорної п'ятниці!
Привіт, друзі! Я підготувала приємні подарунки до Чорної п'ятниці)) З завтрашнього дня і по п'ятницю на мої книги будуть діяти максимальні знижки! Кожного дня - нова книга зі знижкою! Тож не втрачайте нагоду придбати
Дракон, якого ви ще не зустрічали
Владний, сильний, той, що хвилює дівоче серце - про такого я сама читаю зараз в романі "Дракон не пара сирітці" Лади Астри. А що ж, в Солодкому королівстві обійдеться без дракона? Та бути такого не може!
Що вас надихає?
Можна годинами дивитись на зорі, мружити очі, підставляючи обличчя сонячним променям, вдихати п'янкі аромати польових квітів, слухати спів пташок або просто насолоджуватись шумом дощу, який монотонно тарабанить по даху
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше