Моє містичне та дивне натхнення. А що вас надихає?

Вітаннячка моїм котикам ฅ • ω • ฅ

Уже промайнув тиждень, як я випала з графіка. Аж не віриться, що сьогодні вже 4 листопада. Напевне, листопад це все таки не мій місяць осені, бо саме в цей час зазвичай моя працездатність на нулі, а мотивація зачиняється в якійсь комірці.

Але я намагаюся, попри відключення світла, зниклого інтернета писати. Тож зовсім скоро буде продовження. Планувала я викласти його завтра, але плани змінилися, тож усе буде в понеділок 07.11. А поки, що тримайте моїх каракуль із процесу. У мене не самий гарний почерк, але я все одно його обожнюю. P.S. тут спойлер.

А тепер щодо натхнення. В останні дні я його черпала з багатьох фільмів та серіалів, бо книги вже щось не допомагають.

Мене завжди надихали фільми та мультфільми кінорежисера Тіма Бертона. Для мене це просто якась особлива атмосфера: містичності, чорного гумора, готичного стилю. До того ж на фоні інших картин, його роботи завжди виділяються. Особисто моїй мамі його фільми здаються фігнею. Що поробиш у кожного свій смак.

Але створений кінорежисером світ мене вражає купую таємниць, дикості, дивини, неймовірними персонажами, похмурими казками, химерними сюжетами та несподіваними фіналами.

Одна із найулюбленіших його робіт це Бітлджус — фільм про загробне життя, нестерпних яппі з Нью-Йорка та прекрасного підлітка-гота Лідію Дітц. В око дитинство потрапило.

Не можу не згадати про Жах перед Різдвом, що розповідає про героя, якому здалося, що він втратив себе через рутину. Шукаючи себе в чомусь новому, він зазнав краху. Але для нього це було гарним досвідом, адже це допомогло йому відродити любов до Хелловіна. Не варто боятися нового, адже негативний досвід — це також досвід. До того ж, картина міста Хелловін, у якому живуть деформовані монстри, привиди, гулі, зомбі, гобліни, мумії, упирі, вовкулаки та відьми, вийшла чудовою та яскраво передає атмосферу свята. Угі-Бугі — це краш після Джека.

Труп Нареченої — мультфільм, показує що не завжди ви отримуєте те, чого й кого хочете, треба вміти відпускати, якщо людина не хоче бути з вами. Те що ви в неї закохалися, не означає, що вона вам зобов’язана відповісти тим самим.

Звісно ж, і куди ж без моєї чарівної Аліси в країні чудес, що ламає всі стереотипи та є моєю першою історією про попаданців. Кролик у камзолі, Чеширський кіт та божевільний Капелюшник. Що може бути краще за це?

А тепер про класику, фільм від режисера Баррі Зонненфельда — Сімейка Аддамс знятий у 90-х роках. Сімейка, на перший погляд якої здається, що в них не всі в дома. Але це тільки, на перший погляд. Насправді ж це сім’я яка поважає пороки кожного, хто до них належить.

Мортіша Аддамс — це королева просто всього мого дитинства. Мортіша — ідеальна друга половинка свого запального чоловіка, спокійна і врівноважена вона центр притягання для всієї родини, вона, немов невидимий клей, який скріплює всіх. Вона завжди холоднокровна, і якщо в сім’ї Аддамса необхідно щось зробити, Мортіша — саме та, хто візьме все до рук.

А які фільми чи серіали надихають вас на створення власних книг? Що саме в цей нелегкий час допомагає вам віднаходити натхнення?