Витівка вдалася!

Все, відмучилися мої вампір та відьма. Історія завершена, хто чекав цього, щоб прочитати пригоди Калеба й Мелісі — гайда досліджувати перстень самого Гудіні й знайомитись з ними! А ще з тіткою Тільді, папугою-п’янчужкою та сестрами Бейнбридж!

Хто знає, можливо ця банда ще завітає до нас якось))

А хто уявлення не має, про що йдеться — ось вам аmuse bouche:

— А ось ти тієї ночі дещо моє забрала, Мелісо.

Я заклякла. Ноги, мовби під закляттям дубіння, відмовлялись рухатись. Невже це зізнання?

Ковтнувши слину, я уточнила:

— Своє серце, певно? Яке ти зараз безсоромно підслуховуєш і далі?

— Так, його, — кивнув він. Я не зрозуміла, чи це та відповідь, на яку він сподівався, чи я видала себе якось.

— Сьогодні негодящий день для такої розмови, Калебе.

— Залишмо її на кращій? А поки… — зненацька вампір стрибнув на ліжко й розтягнувся на постелі так, немов хазяйнує в ній постійно, — зостануся тут, на випадок, якщо ти передумаєш. Бо з тим дубінням не все так погано, — він підморгнув мені лукаво.

ЧАРІВНИЙ ТИЦЬ, ЯКИЙ ПЕРЕМІСТИТЬ ВАС ДО ВАМПІРА З ВІДЬМОЮ

P.S. Друзі, не забувайте, будь ласка, проявляти активність. Я ж не Джо Голдберг, й переслідувати вас після цього не збираюся ;)