Гвенда. Романтична безнайдіна шукачка кохання з купою книжок, яка, певно, вже 204 роки напучує того діда зі смарагду, щоб він не був таким гадом. Та обманюватись щодо неї не варто, ту моторошну стіну у вітальні вона прикрасила самостійно...

В помешканні Гвенди по квітчастих шпалерах не бігали тіні, перечіпаючись об золотаві випуклі візерунки, і підлогу вкривали м’які килими, які з’їдали кожен крок, роблячи їх безшумними. Та діставшись вітальні — цього разу Калеба ніяка комора не зацікавила і він одразу ж понісся наверх, — я старанно уникала стіни позаду мене. Якщо будиночок молодшої Бейнбридж обжитий та приємний, це не значить, що в ньому немає ніяких жахіть.

Річ у тому, що Гвенда ненавидить самотність. А поки з коханням ніяк не складається, вона заводить собі маленьких, не завжди пухнастих, друзів. І відпускати їх вона так і не навчилася. Тому з-над каміна на мене зараз глипали своїми скляними — й трохи кривими — баньками миша Бінкі, жабка Лідія, скунс Бертран і крокодильчик Мердок. А між ними лишалося ще порожнє місце, мовби натяк, що ось-ось кузина притягне додому ще одного маленького — чи не дуже — друга. Сподіваюся, вона приготувала його не для того викладача.

ПЕРСТЕНЬ ГУДІНІ — для швидкого переміщення до помешкання Гвенди