Затуманені очі рушія індустрії

Довгий час вважав, що у будь-якому питанні можна знайти компроміс, але війна довела, що це не так. Гасло: "З терористами перемовин не ведемо" яскраво демонструє, що існує чорне й біле та потрібно вміти їх чітко розділяти. Інакше світу капець.

Видавці, ВСІ, без виключень, живуть у бідному минулому або намагаються хапатися за минулу стабільну бідність, замість того, щоб будувати багате майбутнє. Вони роблять вигляд, що розуміються на чомусь, але ні. Вони бідні розумово, відірвані від реальності та не здатні бачити переваги, здавалося, зламаного годинника, не вміють будувати стратегію довше ніж на фінансовий квартал.

Вони обирають найпростіший варіант. Щось швидке та однозадачне, замість того, щоб складно працювати заради того самого багатого майбутнього. Вони - як підлітки, які думають, що ось-ось настануть часи миттєвих результатів без затрат. І намагаються переконати інших, що це правда. "Зачекайте ще трошки і все буде гаразд". Безвідповідальні дурні.

Раніше думав, що змінивши оточення (енвайрмент) на правильне, то це прибере більшість помилок. Проте ні. Людське жлобство проявляється всюди. Й люди, які мали нести розвиток індустрії, лише допомагають старим динозаврам, які мають повиздихати вже, усталювати свої "злочинні принципи".

І найгірше в цьому, що ті, хто насправді є рушієм цієї індустрії, не хочуть брати на себе відповідальність. Бояться бути засудженими чи програти одну-дві битви у війні за багате майбутнє. Демонструють своє розумове жлобство і мріють хоча б трішечки доторкнутися до бідного минулого, бо динозаври переконали їх, що так правильно.

Боятися робити помилки, програвати і бути неправим, от що керує цим "піплом, який хаває". Безхарактерні та безхребетні "переможці конкурсів" та грантожери. Гидко дивитися на вас усіх.

 

Даю письмовий дозвіл називати мене маргіналом. Ваша думка про мене не цінніша за використаний туалетний папір;)

Коментарі закриті, щоб не розводили срач, а то я вас знаю. Вас хлібом не годуй. Пишіть мені в особисті в соцмережах;) 

Інші блоги
13-й день календаря. Поговоримо про наші забобони?
Сьогодні 13 грудня. Цифра, яку багато хто оминає. Але мої героїні живуть у часи, коли забобони були частиною реальності. На морі (Морріган та Серафіна, Королеви Чорного Прапора). Тут все суворо. Жінка на кораблі — до біди
Книга дописана!
Привіт, любі ♡☆ Вночі я дописала першу частину книги «Ритми серця: танок ненависті» :) Спочатку думала, що хочу обидві частини зробити на 30+ глав, але вирішила, що перша буде меньше за об'ємом, аніж друга
Що подивитися та послухати. Остання глава грудня
Невелика атмосферна добірка книг, фільмів і музики для тих. кому сподобалася історія кохання Джулії та Симони. Що почитати (щоб відчути текст): Патрісія Гайсміт — «Ціна солі» Класика. Зимовий Нью-Йорк,
Остання глава грудня. Фінал історії + саундтрек
Я вирішила не відкладати фінал історії до вечора. Можливо, комусь моя Остання глава грудня, яка бере участь у флешмобі «Ялинкове сяйво» чарівної Ольхи Елдер, підніме настрій та надихне після важкої ночі. А
Вічна пам’ять надзвичайним співакам!
Я довго думала, чи писати пост пам’яті, і все ж наважилася, бо не написати я не могла. Спочатку — потрясіння. ADAM — слова його пісень чіпляють до глибини душі. Такі слова, таку любов може написати тільки людина, яка кохає,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше