Затуманені очі рушія індустрії

Довгий час вважав, що у будь-якому питанні можна знайти компроміс, але війна довела, що це не так. Гасло: "З терористами перемовин не ведемо" яскраво демонструє, що існує чорне й біле та потрібно вміти їх чітко розділяти. Інакше світу капець.

Видавці, ВСІ, без виключень, живуть у бідному минулому або намагаються хапатися за минулу стабільну бідність, замість того, щоб будувати багате майбутнє. Вони роблять вигляд, що розуміються на чомусь, але ні. Вони бідні розумово, відірвані від реальності та не здатні бачити переваги, здавалося, зламаного годинника, не вміють будувати стратегію довше ніж на фінансовий квартал.

Вони обирають найпростіший варіант. Щось швидке та однозадачне, замість того, щоб складно працювати заради того самого багатого майбутнього. Вони - як підлітки, які думають, що ось-ось настануть часи миттєвих результатів без затрат. І намагаються переконати інших, що це правда. "Зачекайте ще трошки і все буде гаразд". Безвідповідальні дурні.

Раніше думав, що змінивши оточення (енвайрмент) на правильне, то це прибере більшість помилок. Проте ні. Людське жлобство проявляється всюди. Й люди, які мали нести розвиток індустрії, лише допомагають старим динозаврам, які мають повиздихати вже, усталювати свої "злочинні принципи".

І найгірше в цьому, що ті, хто насправді є рушієм цієї індустрії, не хочуть брати на себе відповідальність. Бояться бути засудженими чи програти одну-дві битви у війні за багате майбутнє. Демонструють своє розумове жлобство і мріють хоча б трішечки доторкнутися до бідного минулого, бо динозаври переконали їх, що так правильно.

Боятися робити помилки, програвати і бути неправим, от що керує цим "піплом, який хаває". Безхарактерні та безхребетні "переможці конкурсів" та грантожери. Гидко дивитися на вас усіх.

 

Даю письмовий дозвіл називати мене маргіналом. Ваша думка про мене не цінніша за використаний туалетний папір;)

Коментарі закриті, щоб не розводили срач, а то я вас знаю. Вас хлібом не годуй. Пишіть мені в особисті в соцмережах;) 

Інші блоги
Ото прийшло натхнення...)))✨✨✨
Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Подивився я сьогодні один рілс про те, як "радісно" чекають російські мамаші своїх «героїв» з війни, і склався у мене такий вірш... Увага: буде трохи російської мови для достовірності.
Королева клаптикової імперії.
У новій главі Каліда змінює сталь обладунків на шовк та мереживо. Але не варто обманюватися — ця "беззахисність" лише ще одна смертоносна зброя в її арсеналі. Хто вона тепер? Лялька Цитаделі, чи та, хто сама плете
І тоді сталося це...
"Їхній віз промайнув через великий міський парк, залишаючи дерева позаду. На крутому повороті ліворуч дівчинка перелякалася, що от-от вони полетять догори-дриґом, та, на щастя, цього не сталося. Жінка спрямовувала коней
Візуалізація до "Хижого серця"
Ми йшли удвох, стежка круто здіймалася угору, а відчуття було, ніби спускаємось у провалля – у грудях щемило і плечі ломило. Здавалося, хтось тисне зверху, намагаючись зігнути, зав’язати вузлом, всі кістки нили. Прабаба
Хто така сильна жінка?
Сильна жінка вона не та, яка ніколи не плаче. Вона плаче. Але тоді, коли ніхто не бачить. Витирає сльози, глибоко вдихає і знову йде вперед. Вона не чекає, що хтось подарує їй місце під сонцем. Вона виборює його. Щодня. Працею,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше