Затуманені очі рушія індустрії

Довгий час вважав, що у будь-якому питанні можна знайти компроміс, але війна довела, що це не так. Гасло: "З терористами перемовин не ведемо" яскраво демонструє, що існує чорне й біле та потрібно вміти їх чітко розділяти. Інакше світу капець.

Видавці, ВСІ, без виключень, живуть у бідному минулому або намагаються хапатися за минулу стабільну бідність, замість того, щоб будувати багате майбутнє. Вони роблять вигляд, що розуміються на чомусь, але ні. Вони бідні розумово, відірвані від реальності та не здатні бачити переваги, здавалося, зламаного годинника, не вміють будувати стратегію довше ніж на фінансовий квартал.

Вони обирають найпростіший варіант. Щось швидке та однозадачне, замість того, щоб складно працювати заради того самого багатого майбутнього. Вони - як підлітки, які думають, що ось-ось настануть часи миттєвих результатів без затрат. І намагаються переконати інших, що це правда. "Зачекайте ще трошки і все буде гаразд". Безвідповідальні дурні.

Раніше думав, що змінивши оточення (енвайрмент) на правильне, то це прибере більшість помилок. Проте ні. Людське жлобство проявляється всюди. Й люди, які мали нести розвиток індустрії, лише допомагають старим динозаврам, які мають повиздихати вже, усталювати свої "злочинні принципи".

І найгірше в цьому, що ті, хто насправді є рушієм цієї індустрії, не хочуть брати на себе відповідальність. Бояться бути засудженими чи програти одну-дві битви у війні за багате майбутнє. Демонструють своє розумове жлобство і мріють хоча б трішечки доторкнутися до бідного минулого, бо динозаври переконали їх, що так правильно.

Боятися робити помилки, програвати і бути неправим, от що керує цим "піплом, який хаває". Безхарактерні та безхребетні "переможці конкурсів" та грантожери. Гидко дивитися на вас усіх.

 

Даю письмовий дозвіл називати мене маргіналом. Ваша думка про мене не цінніша за використаний туалетний папір;)

Коментарі закриті, щоб не розводили срач, а то я вас знаю. Вас хлібом не годуй. Пишіть мені в особисті в соцмережах;) 

Інші блоги
Я здатен прожити без титулу. Але не без тебе
Друзі, Моя книга «Квіти апельсина» зараз лідирує у жанрі історичний любовний роман. Розумію, що скоро мене посунуть роботи колег. Але життя таке нестабільне, складне та несправедливе, що треба шукати щастя та світло
Один жанр
не означає автоматично схожих творів, навіть у одного автора. Мої три - всі абсолютно різні. Сама не знаю, чому так вийшло, вони писались самі)) Приблизно так: - Мам!.. Ну, ма-ам! - Я зайнята, відстань. - Ну ма-а-ам! Ну я недовго. -
Дубль 3
Спроба номер три, аби подивитися "легальність" мого запису. Тут не буде інформації, яка не стосується моєї творчості: НІ анонсів, НІ розповідей про мої творчі плани. Тільки те, що дійсно Є моєю творчістю. Обіцяю! Тож
❤️ Що між Тіною і Даміаном (ваші варіанти?)
Сьогоднішній розділ «Один із тих чоловіків» нарешті дав нам те, чого ми всі хотіли (збоченці). «Охохохо, оце так!!!! Ну нічого собі яка пожежа!!!» – так його описала Анна Лір. І я цьому безмежно радію. Дякую. ❤️❤️❤️ –
Хто любить ходити по ягоди?
Думаю, більшість із нас відповість: «Я!» ❤️ Але що, якщо доведеться провести цілий день у лісі з людиною, яка страшенно вас дратує? Саме така пригода чекає на Маргарет і Каспіана. Їхні стосунки стають дедалі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше