Біжу, поспішаю, коліна збиваю, бо я таки дописала складненький для мене п'ятий розділ. Несподівана зустріч, несподівана кав'ярня, несподівані гості :) 

Я вже продумую, які фарби в історію може внести новенький персонаж, а вона ой як постарається. Не дарма ж приїхала. 

Приємного читання! 

— Магія?

Я спохмурніла. 

— Якщо ти збираєшся насміхатися, то мені краще вийти. 

— Боже збав! — Макс примирливо підняв руки. — Просто магія таке дивне слово для всього цього. 

— Дивне? Чому? 

— Я думав, дорослі люди не вірять в магію. 

Я пирхнула і розгладила теплу спідницю у себе на колінах. Від своїх дитячих слів стало водночас соромно і войовничо. Хотілося відбити від нападів Макса свої магічно-новорічні відчуття. 

— Тому що ти сам дорослий? 

Макс скинув брови, вустами майнула насмішлива посмішка. 

— Тут залежить від того, що саме ти вкладаєш у поняття дорослості. 

— Мабуть, твоє поняття дорослості виключає віру в магію. Певно, фентезі ти не читаєш. 

Він ковтнув трошки своєї кави, назву якої я навіть не запам'ятала, і відвів погляд убік. 

— Чому? Читаю. Коли я був у Лондоні, навіть побував у музеї Гаррі Поттера.