Рецензія на книгу ♡

Вітаннячка моїм котикам ฅ • ω • ฅ

Нещодавно я прочитала книгу Наталії Косенко «Дівчина, яка любила збирати пазли». Твір залишив після себе чудовий присмак, що я просто не могла не написати на нього рецензію.

Початок твору знайомить нас із найкращим ловцем нечесті Ярою, що має своє заплутане минуле. Дівчина не пам’ятає, що з нею трапилося в дитинстві, тож Яра має зібрати всі пазли до картинки, щоб згадати трагічну ніч.

Звідси випливає й сама назва твору «Дівчина, яка любила збирати пазли».

Під час читання твору не виникало питань, щодо опису місцевості, дій героїв, їхніх діалогів. Авторка все чудово поєднала, що під час читання, ти з головою поринаєш у містичний світ Яри та її напарника Стаса.

Книга починається з того, що Яра разом зі стажером перебувають на черговому полюванні на нечисть. Зловивши містичну потвору, вони разом повертаються до головного офісу, де Яра отримує наступне розслідування. У місті з’являється чорна відьма, що викрадає дітей.

І тут починається найцікавіше. Дівчина приїздить до потерпілої, щоб дізнатися більше про деталі викрадення дитини. У дитячій кімнаті Яра знаходить точнісінько такий же кіготь, який вона весь час носила із собою. Вона згадує, що в дитинстві з нею сталася точно така ж історія, тож Яра вирішує поговорити з матір’ю. Від матері вона дізнається, що в неї був малесенький брат, але про відьму нічого. Але Яра налаштована зібрати всі пазли, тож продовжує розслідування.

Під час кульмінації ми дізнаємося, що відьма насправді не просто так викрадала дітей. Вона рятувала їх від насильства. Яра, нарешті, складає всі пазли докупи і згадує, що насправді головною причиною зникнення її молодшого брата була зовсім не відьма.

Розв’язка вийшла зовсім не очікуваною, тому що до кінця тримається напруга й інтрига. Але кожен із персонажів розкрив свої власні пороки, що є дуже неординарним закінченням твору.

Книга вийшла чудовою та залишила по собі купу емоцій. Детективна лінія починається із самого початку й не відпускає до самого кінця. Вона гарно вплутана в загальний сюжет, що достеменно не зрозуміло, хто ж така чорна відьма. Читач починає підозрювати кожного персонажа: мати Яри, саму Яру, матір першої постраждалої дитини. Персонажі гарно пропрацьовані, живі. Найбільше запам’ятався Стас, своїми недолугими репліками, він розбавляє містичну атмосферу та оживляє історію.

По закінченню книги мені хотілося побачити більш розширену версію цієї книги. Настільки цікаво було спостерігати за роботою Яри та Стаса.

«Дівчина, яка любила збирати пазли» обов’язково сподобається любителям містичних детективів.