Вітаю, любі!

А в нашій історії пристрасті палають…

Дмитру точно варто було б трохи владності збавити, як вважаєте? ;-)

“– Кліренс твого авто занизькій, ти загрузнеш, – пояснив чоловік своє рішення. – І може досить вже до мене на “ви” звертатися? – раптом запитав Дмитро, спантеличивши її тим. 

 А потім, до того, як вона встигла б відповісти, зробив крок в бік Еви, скинув свій піджак та одним плавним рухом накинув той на її плечі! Впевнено і навіть трохи владно закутав її  у тканину, що його парфумом пахла.

 Ой-йо-йо! В голові повний сумбур! Нащо ж було куртку тоді забирати?.. А тілу настільки добре!..

 Матінко!..

– Сідай всередину, вже холодно, – велів Дмитро, ще й обійнявши її однією рукою. Підштовхнув до дверцят авто. 

 А вона і сказати нічого не встигла, так стрімко він все те зробив! А як відкрила рота, щоб заперечити потребу – тільки глибше той холодний та трохи гіркий аромат вдихнула! Ще й тепло чоловічого тіла, що щільна тканина зберегла, огорнуло такою… зрадницькою приємністю! Аж подих перехопило! 

 Розтеклося по венах пʼянким дурманом та жаром. Ледь не впала на те сидіння – ніби ноги підломилися! Та чому ж вона так на цього чоловіка реагує?! Що за мана? Післястресова реакція, чи що? Ніколи настільки не дурманило її присутністю жодного мужчини!

– Дмитро! Ви зі мною, наче з дитиною обходитесь! – все ж таки виказала те, що пробивалося гнівом і попри цей хміль його близькості. – От як тут не звертатися на “ви”?!”

ЧИТАТИ…