Нарешті правда

Доброго ранку, любі. Хоча не знаю, чи доброго - "дорогі сусіди" роблять все, аби ми наша ненависть не просто росла й кріпла - вона множиться щосекунди...

Щоб трохи відволіктися та не нудьгувати, поки сидите в укритті, пропоную почитати продовження "Його маленької дівчинки". Сьогодні там знайдете багато цікавого - наприклад, дізнаєтеся, що ж саме сталося з Дашею, та куди ділася її заява. 
І, за традицією, смачний кусь:

Коли Денис прийшов просити мене забрати заяву, він навіть перепрошував, але я розуміла, що це брехні – він не шкодував. Потім пропонував гроші, погрожував та ще багато чого казав. Мені було байдуже – я хотіла помсти та справедливості. Проте коли він необережно кинув: «Ти не перша й не остання – не хочеш по-доброму, буде по-злому», я зрозуміла, що це не прості слова. Було вже досить пізно, то ж я вирішила не ризикувати й піти до поліції ще раз зранку. Всю ніч не могла заснути від хвилювання, відчуваючи недобре. То ж коли поліцейський сказав, що мою заяву забрали, навіть не здивувалася. Не знаю чому – мабуть, відчувала, що щось таке станеться.

Першою думкою було, що Кругленко просто підкупив поліцейських, але коли мені пояснили, хто саме це зробив, я… я наче померла, бо мене зрадила найближча людина. Вдруге за тиждень ті, кого я любила всім серцем, показали, чого варті.