Не всі запитання мають відповіді

Сьогодні в Даші й Ігора відбулася не найприємніша розмова. Як гадаєте, чи отримає капітан Стриженко відповіді на свої питання?

Продовження "Його маленька сильна дівчинка" вже на сайті!

- Може ти й маєш рацію, - втомлено сказав Ігор. Він зробив ковток гарячого напою, а потім поставив його на стіл і почав: - Сьогодні ми з Макаром переглядали старі справи, щоб знайти додаткові зачіпки. Більшість з них була ще архівною й не мала аналогів в електронній базі. Все це ми робили вже безліч разів, але цього разу я подумав ось про що… - пауза, наче Ігор підбирав слова, а потім озвучив те, що колючками впилося у свідомість: - чому Котова Дар’я Олександрівна раптом вирішила забрати свою заяву? Чому, на відміну від своєї сестри не пішла далі?

Від запитання мороз пішов шкірою, хоча, чого дивуватися – від Стриженка варто було цього очікувати. Він же не дурний, і рано чи пізно про все б дізнався. Втім, яка різниця, якщо вона вже давно закрила для себе цю справу? Чи змирилася? Схоже на те – вірити у справедливість вже навіть не вміла. Рука з горнятком ледь помітно сіпнулася, розливаючи на пальці гарячу рідину. Повільно взявши серветку, почала витирати обпечене місце, хоча болю й не відчувала. Взагалі нічого не відчувала.

Тиша заповнила весь простір кухні, й лише через деякий час її порушила Даша:

- Сподіваюся, ти не настільки дурний, щоб чекати відповіді, - промовила холодно. Жодного бажання пити чай, як, власне, й розмовляти з поліцейським, в неї тепер не було. А в тому, що навпроти зараз сидів саме правоохоронець, а не її друг, навіть не сумнівалася. Повільно вставши, вона підійшла до раковини й вилила чай. Вимивши за собою посуд, лікарка на автоматі витерла руки й пішла до дверей. Там на неї вже чекав Ігор.

- Чому ти це зробила? Це ж була заява на Дениса? – перекрив їй вихід чоловік.

- Я не розмовлятиму з тобою про це. Це не твоя справа, - відводячи очі, вперто відповіла.

- Моя. І ти це чудово знаєш, - голос тремтів від роздратування. Вона не розуміла чому його це так зачепило, але… Начхати – пояснювати нічого не стане.

- Справи Аліни це не стосується. Як і перевертнів, то ж таки ні – не твоя! – процідила крізь зуби й спробувала обійти чоловіка, але він раптом схопив за талію, зупиняючи. Немов розряд струму пройшов всім тілом Даші й на мить в очах потемніло. Вона в страху щосили штовхнула його. Навіть Оскар, котрий до того спокійно спав під столом, скочив на лапи та вишкірився. – Відпусти мене! – закричала, не тямлячи себе. Дідько! Це знову коїться з нею. В моменти паніки вона переставала контролювати власні дії, а замість раціонального мислення працювали лише інстинкти.

- Дашо, якого дідька коїться? Чому ти одразу мені все не розповіла? – прогарчав, але зробити крок не наважився – стаф стояв між ними, готовий кинутися на захист любої хазяйки щомиті.

- Це не твоя справа! Я тобі нічого не винна! – ще раз повторила, обхопивши себе однією рукою за плечі. Очі почало пекти від невиплаканих сліз, але ні – вона більше не те слабке дівчисько, щоб рюмсати. Дівчина знову спробувала вийти, але Ігор раптом схопив за лікоть, вправно розвертаючи так, що Оскар опинився позаду неї й не міг нічого вдіяти.

- Винна. Принаймні пояснення. Чи, може, ти просто хочеш за допомогою сестри виправити помилку свого минулого? Те, що самій вже не під силу?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ліка Радош
08.10.2022, 19:36:47

❤️)

Олена Блашкун
08.10.2022, 19:57:17

Ліка Радош, ))

avatar
Рома Аріведерчі
08.10.2022, 15:38:56

Коп і є коп. Але вже б допитував в офіційній обстановці, а не прикривався чаюванням. Не можна носити з собою таку роботу за межі роботи )

Показати 3 відповіді
Олена Блашкун
08.10.2022, 17:11:16

Рома Аріведерчі, Згодна.

avatar
Єва Райн
08.10.2022, 16:04:57

Йой, а я ще продочку не читала. Біжууу ) Дякую за нагадування!

Олена Блашкун
08.10.2022, 16:42:16

Єва Райн, Завжди рада)

Інші блоги
Блог в підтримку читачів ✨️
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Ви все вірно прочитали. Тут буду Я підтримувати ВАС, мої любі читачі ❤️ Сьогодні вийшов дуже тривожний розділ у книзі «Деклінс 2: Серце чаклуна». І наступні
Цей вечір нікого не залишить байдужим!
Ден усміхнувся й хотів щось відповісти, але раптом його погляд ковзнув кудись за моє плече. Я помітила, як стискається щелепа Дена, і обережно простежила за тим, куди він дивиться. Спочатку побачила високого чоловіка похилого
Сподіваюся, ви не боїтеся мерців
Елларіель зі Зв'язаних вже добряче набридли вибрики свекрухи та її марні потуги перехопити владу. Словом, самі напросилися. Не варто злити некромантку. Важкі кам'яні плити зрушувалися з місць. Скрипіли старі дверцята
Як гадаєте, що у скриньці?
А минуле матері вперто нагадує про себе. Кіра знайшла ще дещо, що може змінити хід подій. Як гадаєте, що у скриньці? (Щойно відчула себе ведучою шоу "Що? Де? Коли?", ахахах) PS. Не хочу забігати наперед, але насправді
Три підказки, які Соня вже лишила татові
Вечір у бюро на Костянтинівській. Таким я бачу його, коли пишу. Марко Левчук проєктує школу, де посеред класу стоятиме справжня піч, і кожну ялинку на макеті ставить по пів години. Він бачить, де в кресленні зайвий міліметр.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше