Українська література на рівні шкільних творів!
Багато часу проводжу за чашкою зеленого чаю та роздумами про минуле. Своє, чуже, спільне. Намагаюся зрозуміти та проаналізувати, а головне — зробити правильні висновки.
Наш характер загартовують складні ситуації, з яких ми виходимо переможцями, або переможеними. На процес становлення нас, як особистостей, впливають багато чинників. Освіта, хоббі, коло спілкування, новини, реклама, література тощо. Кожен з цих факторів або затверджує рису характеру, або її спростовує, де утворюється порожнина, яка повинна бути заповнена.
Бувши дитиною, підлітком, я не усвідомлював важливість заповнення тієї порожнечі, що була в шкільні часи. Ніхто не пояснює, чому потрібно вчитися і заповнювати цю порожнечу, яка, по суті, не є ні хорошою, ні поганою. Вона просто існує, мов чиста сторінка, на якій має щось з’явитися завдяки твоїм несамовитим зусиллям.
Навіщо писати твір на тему “Як я провів літо”? Система хоче, щоб я проводив літо? Чи може це радянська практика виявлення ворогів народу? Ну, а що, дитина напише твір в якому розкаже, що батьки зустрічалися з якмсь підозрілим дядьком, який дав американські гроші та ми відпочили в Одесі, ні в чому собі не відмовляючи. Ідеальна схема.
А як же освіта? Хоч убийте, але моє проведене літо не навчило писати фентезі. Я і не писав ці твори, за що стабільно отримував погані оцінки. Проте я писав твори-роздуми на прочитаного “Тома Сойєра”, “Олівера Твіста”, прости господи, “Злочин і кару”, “Метаморфозу” та оцю дурню про Мефістофеля, авторства Ґете.
Я навчився мати свою думку з приводу прочитаного, проте системі цього не потрібно було. І тут стався найголовніший конфлікт мого життя — навіщо ви вчите мене мати власну думку, а потім караєте за це? Так і живемо з цим.
І ось я читаю твори на Букнет. Автори, які мають пройти процес метаморфози в нову українську інтелігенцію, пишуть твори рівня “Як я провів літо”. Я не буду удавати, що набагато кращий, бо про це буде наступний блог;) Я все ще намагаюся зрозуміти, яку порожнечу ми заповнили не тим, чим треба. Та відповіді знайти не можу.
А знаєте що допоможе виявити проблеми? Відгуки на мій новий фентезійний роман “Ґлор. принц свободи”. Тож запрошую перейти за посиланням та допомогти мені стати кращим письменником. Як людина, я вже сформований, змиріться з цим, а от як професіонал у сфері літератури — ще є питаннячка.
Дякую за увагу;)
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк це твоє проведене літо не навчило писати фентезі? Вони у тебе що такі цікаві були самі по собі?!
Зоряна Ткачук, бо влітку я тусувався і не було часу на безглузду писанину:) Так само на вихідних та зимових канікулах. Якщо й писав, то замість того, щоб вчити уроки. Мама заглядає в кімнату, а шось у зошиті пишу. А коли питалася, чому оцінки погані ти ж вчиш уроки, я відповідав: "та вчителька зла, мать її тойво":)
Багато хто зачепився за твір про літо) Я школу закінчив 3 роки тому, брат осьо вчиться в школі нового формату і різниці Я не бачу))
Тобі не сподобався герой, можеш це аргументувати? Так, спробуй, але за свою думку ти отримаєш нижчу оцінку. Потім буде поганий табель, розгнівані батьки. Так що проблема навіть не в творах, а скоріше в оцінках. Ти маєш правильно викладати думку, зробити це зрозуміло, а щодо смислового наповнення це вже окреме судження.
Мене карали за думку оцінками і додатковими завданнями, бо Я заводив вчителя у глухий кут. Замість визнання цього факту, вона ліпили червоною ручкою зауваження в щоденнику. Ось так якось...
Бодісон, Не знав, дякую що розплющив очі, я тепер нова людина, прямо відчуваю крила за спиною, тож полечу, щоб більше не вигадувати і не ділитися тим що турбує
А що поганого у шкільних творах? Твір це ж не тільки правопис, і словосполучення. Це також коли є що сказати. А коли автору немає що сказати. Тоді і залишається, словосполучення, граматика і красота побудови речення.
Андрійчук Андрій, дійсно
Щось я не пам'ятаю щоб кожного року нам задавати твір на тему "Як я провів літо", максимум таке могло бути на уроках англійської мови, але там в цілому був не великий вибір тем. Та і взагалі весь цей блог можна було скоротити до однієї фрази "всі тупе бидло, а я принцеска". Нічого особистого, просто мене навчили мати особисту думку і вільно її висловлювати.
Ліна Лін, кліпни двічі, якщо хтось тримає тебе в заручниках та змушує читати мої блоги;)
У мене з творами трішки інша біда - коли нам казали писати їх, ми писали. Вчителям не подобалося і вони робили для нас спеціальні шаблони. Ми писали по них. Але дивина, твори написані за розповідями "як треба писати", їм не подобалися ще більше. У результаті, після третього переписування, приймали той, що називається "мене все задовбало - тримайте твір по темі, взагалі не по канонам. я так захотіла". Та ще й виставляли їх для прикладу.
До чого я веду? Кожна тема крута, але її потрібно правильно піднести і тільки так, як це бачить автор. Такі твори одразу можуть сподобатися не всім, але вони матимуть оригінальність і цим манитимуть, зацікавлюватимуть) Якщо тобі щось не подобається - то не читай))) Але при цьому ображати інші твори і говорити, який крутий - не потрібно) Так може кожен)
Софія Вітерець, пришли мені скрін в приват, де я ображаю інші твори;)
Бодісоне, я не думаю, що у твої шкільні роки, або зараз, шкільні твори були націлені на виявлення неблагонадійних людей. Думаю, що нас вчили передавати свої думки, емоції, враження на папері. У шкільних творах я ніколи не переказувала дослівно, як провела літо, а описувала емоції, які заповнювали мене))
Але зі шкільних творів на все життя запам'ятала один ))) Були на практиці і в учительській почули, як вчителька початкових класів зачитувала ШЕДЕВР (це не іронія, бо щоразу цей спогад усміхає мене) свого учня.
Щоразу на літо дітям (і мені також) задавали вести щоденник, де потрібно було описувати найцікавіші події, враження...
Ось один з учнів вчительки провів літо у бабусі у селі і заповнив щоденника: Встав, поснідав, пас корови... І так від початку, і до кінця зошита. Вчителька запропонувала написати, як би хлопчик бажав провести своє літо.
Дитя написало: Я хотів би, щоб до 1 червня всі корови повиздихали, а до першого вересня - всі вчителі.
Час змінився((( Якщо діти раніше досить часто вважали школу пеклом, то зараз вкрай сумують за школою, своїми класами та однокласниками...
Alesia, Брєд і мені подобається - то оцінювальні судження. Учень має показати, що засвоїв урок.Якщо учні будуть висловлювати бачення щодо того, скільки буде 2Х2, ми почуємо багато цікавого, це збагатить наші уявлення про можливості людської уяви. Але нам треба побачити саме правильну відповідь, щоб знати - учень її теж знає. Якщо він напише, що в таблиці 4, але можу довести, що це не так - молодець, давай. А якщо "мені подобається4" - сідай, тобі й одиницю нема за що поставити. Відгук у нашому випадку покаже, чи вміє дитина такого-то віку писати для читача й доказово. А фоторобот - ні, бо "воно так бачить".Це розчулює, але нічого не додає до вміння викладати саме думку саме письмово. Те, що в школі повно творів які не можна або й не варто осмислювати - інше питання. Дитина має вміти викласти думку про це. В ідеалі - мати таку думку. Щоб було видно, що вона знає текст і розбирається в тому, як він побудований. Власні думки - то чудово. Але головне - вміння їх правильно викласти. Тобто витримати жанр і стиль і не дати читачеві заснути.
Метою написання творів чи есе в школах є навчити зв'язно та зрозуміло висловлюватися. І, в принципі, тема твору тут не відіграє особливої ролі.
А пасаж про інтелігенцію мене дуже розсмішив. Як пов'язана нова (до речі, з якого дива знов нова) українська інтелігенція з платформою самвидаву?
Ну і, припустимо, якийсь відсоток інтелігенції тут є. Що наштовхнуло вас на думку, що він великий? Графоман не дорівнює внтелігентові. Письменник не дорівнює інтелігентові.
Здається, ви плутаєте інтелігенцію з хорошими письменниками. Але останніх за визначенням не може бути багато. Особливо на Букннті, де немає навіть первинної цензури.
Бодісон, Не та платформа ))
ну не знаю, я писала твори про те як влітку ми з пацанюрами лазили до австрійського склепу і ловили тритонів у стрімку. так що люба тема для твору - годяща. головне просто з нового боку подивитись на питання.
Ал Бєлко, є важливіші справи
"Я все ще намагаюся зрозуміти, яку порожнечу ми заповнили не тим, чим треба. Та відповіді знайти не можу."
Ще в школi, коли нам нав'язували образ мислення, закидуючи вiльну порожнечу зручними шаблонами. "Так чинити правильно, так думати не добре, прагнути треба цього". Відповідь криється у вашому ж тексті :)
Хоча, можливо, таким i був ваш задум, а все це лише тест...
Ростофер Френд, не розумію про що ти... ;)
Занадто драматично, як для автора, що вважає себе ТОПчиком) (це я з минулого нашого спілкування, і зовсім без бажання образити!). Самвидав він має бути різним, простим і складним. Не всім потрібні дуже складні твори з грандіозним посилом до всесвіту. Однак навіть роздуми про проведене літо можуть когось змусити інакше поглянути на життя. Діліться тим, що важливо для вас, перечитуйте свої твори та зростайте, хіба це не прекрасно?
Лоре Лея, плюсую всіма лапками. прості теми не означають відсутність таланту або майстерності. купа талановитих дядьок пишуть достобіса круті штуки на доволі прості теми. дорослішання там, проблема батьків і дітей. а якщо серйозно взятись за питання то й історія вийде гідна!
Я теж люблю зелений чай.
Бодісон, Гарна ідея. Треба йти бігом писати, поки ніхто не вкрав
Дозволю собі не погодитися щодо шкільних творів із власною думкою про прочитане... У мене зовсім інший досвід. Учитель з літератури підтримувала нас у висловленні саме власних думок, а не тих, що записані в підручнику. Тому в мене виникає питання: яким чином проявляється те, що системі не потрібна власна думка читача?
Анастасія Дніпровська, мати власну думку - означає розмірковувати, а це в свою чергу імпровізація інтелекту. Будь-яка система позбувається всього, що не здатне виконувати поставлену задачу. Є конвеєр. Є оператор, який ним керує. Одна задача, вкл і викл. Все. Такий працівник не має думати, чому він натискає одну кнопку, він має натискати кнопку. Саме тому йому пояснюють, чому важливо натискати цю кнопку. а коли він не справляється з цією задачею, його викидають.
Багато в чому з вами згідний. У мене уже також були роздуми на тему шкільної програми. Це суцільний жах. Лише зовсім маленькі проблиски існують у цій проклятій системі.
А на рахунок складних ситуацій - переможцями чи переможеними ми виходимо із них не має настільки великого значення, як те, що ми стаємо досвідченішими та сильнішими.
Мак Карсегі, і додати нічого;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати