Карета зупинилася навпроти палацу, де на гостю уже чекала господарка замку в супроводі камергера та кількох служниць. Анна, помітивши Фредеріку, всміхнулася їй та привітно кивнула. Федеріка граційно помахала рукою у відповідь і направилася до карети зустрічати гостю. Нестор поквапився відчинити дверцята карети, елегантно подаючи Анні руку.

Княгиня ступила на кам'яну бруківку, випрямилася, стиха кинувши Нестору: «Дякую!», і поквапилася в обійми Фредеріки, що аж сяяла, наближаючись до Анни.

– Вітаю! Як же я рада, бачити тебе, Анно, у моєму домі! – привітала вона гостю, простягаючи до неї руки. – Твого листа з відповіддю я отримала кілька днів тому. Й відтоді з нетерпінням чекаю цієї зустрічі. І ось, нарешті, мої люди повідомили про твій приїзд. Тому я уже тут. Ти стала ще чарівнішою, очі аж сяють. Розповідай, як ти живеш, – щебетала невгамовна Фредеріка.

Анна відповіла теплою усмішкою, обіймаючи господиню за плечі.