Доброго  дня,  мої  хороші! 

    Історія  "Наша  Маша   або   Поверни  мені  життя"   вже  майже  завершена.   Я    щиро  вдячна   всім   за  підтримку ,  за   коментарі   і   сердечка.   Це  дуже   надихає .  Дуже  радію  що  історія   вам   подобається.   Якщо  ви  щойно   завітали  на   мою   сторінку ,  запрошую   приєднатись  до   цієї   історії,  в  вас   ще  є   можливість  придбати   книгу   за   ціною  передплати.  

Маленький  шматочок  сьогоднішньої  глави:

      Біля   дверей   на   восьмому   поверсі   стояли   кілька    чоловіків.   Хлопці    які   були   зі   мною   зайнялись    ними ,   я   ж     рвонув    всередину...     

      Зайшов   і   на   мить   зупинився...   Прикрив   очі   і   з   полегшенням   видихнув.   Моя   дівчинка   стоїть   посеред   кабінету   і    цілиться   в   мене   пістолетом.   Біля   її    ніг    лежить   чоловік.   

    - Дамір... - видихає   і   кидає   пістолет   на   підлогу.

     - Маша! -  кидаємось   один   до   одного   і   обіймаємось.  -  Маленька    моя.   Ціла?  - вона   киває   а   з    очей   течуть   сльози.   На   вилиці   синець   і    губа   розбита .  Виродки!  

     - Аглу    втік.  Щойно.  - шепоче  показуючи   на   інший   вихід   з   кабінету.  -  Я   все   підписала,   Даміре.   Відмовилась   від   всього. -  цілую   її   обличчя   і   притискаю   до   себе.   Ціла.   Моя   дівчинка.   А   все    решта   дрібниці.   Цілую   солодкий   ротик   і  по   тілу   відразу   розливається    приємне   тепло.   Відчуваю   що   знов   живу .   Вона    моє   життя .   Моє   все.   Моя   крихітка. 

    - Нічого.   Далеко   він   не   втече.    Тут   всюди   наші    люди.   Ходімо ,   ашким.   -  я   обійняв   своє   щастя ,   виставив  вперед   руку   з   пістолетом    і   ми   обережно   пішли   на   вихід   з   приміщення.   Зателефонував   Рудковському   і   сказав   що   його   донька   вже   в    мене   а    мудак    втік.    

     Ми   спустились   вниз   де  нас   вже   чекав   батько   Маші.   Він   міцно   обійняв   мою   дівчинку   і   це   викликало   посмішку.   Вчергове   переконуюсь    що   пощастило   їй   з   батьком.   Він   її    обожнює.   

     - Ми   не   знайшли   Аглу.   Але   з   будівлі   він   не   виходив.   -  звертається   він   до   мене.   - Забирай   Машу   звідси.    Відповідаєш   за   неї   головою .   А   ми   знайдемо   виродка.  

    - Будьте   обережні!  - ми   з   Машою    вже    підійшли   до   автомобіля    як   звідкись   зі  сторони   будівлі   почувся   крик: 

     - Ти   все   одно   нічого   не   отримаєш!  - і  пролунав   постріл.   Я   лише   встиг   закрити   її    собою   і   відразу    відчув   пекучий    біль   в   грудях.   Далі   ще   один   постріл,   крик   моєї   дівчинки    і...   Темрява...      

Впізнай мене        7fFJeZIs  

Моє Чудо-висько        F4rrrhuk 

Тисніть  "Відстежувати"   щоб  не  пропустити   нічого  цікавого. 

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною.  

Мирного  дня.

Бережіть   себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.