Річниця творчості і новинка в подарунок!

Привіт, моя мила творча родино!

З Днем знань усіх школярів, студентів, педагогів і інших причетних до цього свята! Мирного і легкого навчального року!

Сьогодні в мене особисте власне свято.

Сьогодні рівно 4 роки відтоді, як я виклала на Букнет свою першу книгу “Коли розквітне лілея”.

4 роки на сайті. Як це?

Якщо коротко, то:

27 книг

200 блогів

понад 1700 відстежувачів

1 інтерв'ю

4 виданих романи на папері і 4 альманахи з моїми оповіданнями (не на Букнет, але завдяки тому, що я працюю в цій галузі і знайшла вас)

океан любові до своєї роботи

А якщо детальніше...

4 роки тому... Добре пам’ятаю, як хвилювалася, боялася, щомиті заглядала в книгу і з яким трепетом читала перший відгук. Моє здивування: “Невже це справді цікаво?!”, ваша підтримка: “Чекаю оновлення. Дуже захоплює”. Перші сльози через коментарі - я розчулилася. Перші кроки. Перші зовсім крихітні мрії: “Ось наберу сотню бібліотек і буду просто мегапопулярною”)))) Все, немов учора. Ваші поради, ваша віра, ваша любов створили ту Юліанну Бойлук, яка відмовилася від роботи на користь творчості, яка не побоялася показати свій перший дуже невмілий роман-дилогію "Ти - моя пристань", "Ти - моя доля", яка закохана в кожного свого читача. Все завдяки вам. 

Я згадую свій шлях з теплотою в серці і любов’ю. Найвищі сходинки в рейтингах у моїх "Королівствах у спадок", у "Заміж за короля". Перший слр "Мій випадковий наречений". Перше інтерв’ю завдяки успіху "Ілюзії шлюбу". Мої улюблені дилогія "Майже принцеса", слр "Сяйво обручки", "Навчи мене вірити", "Повернути втрачене"… Ціла фентезійна трилогія, яку обожнюю. Відображення власних переживань у романі "Незнайомка для принца". Нелюбовне фентезі "Місія на двох". Співавторський роман "Наперекір дружбі" з Холод Владою. 4 книги за 4 місяці. Тривала відпустка і повернення з східною історією "Дружина султана". А потім "Та єдина, яку він шукав" - моя найсильніша на сьогодні книга. В кожній історії моя душа, частина життя і відображення певних подій, що залишили на мені свій відбиток. Чотири роки, мов чотири години…

І ось нарешті сьогодні я дарую ще одну частинку своєї душі - оповідання “Вчись казати “ні”” - в ньому мене стільки, як ніде досі. Можливо тому, що героїня теж письменниця і я наділила її своїм захватом, своєю любов’ю до власних творінь. І хоч історія абсолютно вигадана, її філософія мені дуже близька. Оповідання безкоштовне і викладатиметься маленькими главами через день. Трохи наївна і гумористична історія вже чекає на вас))))

Дякую вам за все! Дякую за ювілей, дякую за підтримку, дякую за те, що знайшла тут прекрасних подруг, справжню родину, дивовижних читачок. Безмежно люблю кожного з вас! Попереду більше!

Вчись казати "ні"

Анотація:

— Слухаю вас.
— Привіт! Я — Паша.
Ага. І що?
Хотіла так спитати, натомість здивовано промовила:
— Який Паша?
Згодна, не дуже ввічливо вийшло. Але декількох Пашів я таки знала, тому гадала, що це один з них і сподівалася почути прізвище.
Співрозмовник задумався. Певно, згадував, який він Паша. Натомість задумливим голосом видав:
— Та ніби так нічого... Іноді місцями навіть красивий. Мені так казали принаймні. Не знаю, може й збрехали.

Дякую за те, що ви є! Дякую за підтримку!

І підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити щось важливе. Дуже хочу 2000 відстежувачів найближчим часом)))

З любов'ю ваша Юліанна!